Сонце також зiрка
Никола Юн
Сiмнадцятирiчна Наташа не схожа на своiх однолiткiв. Скептик i затята реалiстка, вона довiряе лише науцi та фактам. Не загадуе бажань, коли зiрка падае з неба. Не вiрить у призначення. І звiсно ж, у таке безглуздя, як кохання з першого погляду. Тiльки дурнi вiрять у нього. Ось такi, наприклад, як Денiел… І треба ж було Наташi натрапити на цього романтичного телепня. Це що, жарт Усесвiту? Вони ж – наче небо i земля. Та що то мiж ними? Оте незбагненне, що вже почало вiдбуватися. Те, що здатне зiштовхнути Землю з орбiти i кинути ii в обiйми неба, порушивши всi закони фiзики й унiверсуму. Японцi називають це «передчуттям любовi». Коли двое ще не закоханi, але вже не можуть одне без одного…
Нiкола Юн
Сонце також зiрка
Ця книжка – художнiй вимисел. Усi iмена, персонажi, мiсця та подii, описанi в нiй, або е витвором уяви автора, або використанi образно. Будь-яка аналогiя з реальними особами (живими чи вже покiйними), подiями або мiсцями е збiгом.
Моiм мамi й татовi, якi розповiли менi про мрii та про те, як iх здiйснювати.
Романтицi заходу сонця не зашкодить, коли ми дещо про нього дiзнаемося.
Карл Саган «Блiда блакитна цятка»
Чи Всесвiт смiю я потурбувати?
Хвилини досить, аби рiшення прийняти i скасувати – те, яке хвилина змiнить.[1 - Переклад Т. Небесноi.]
Т. С. Елiот «Любовна пiсня Дж. Альфреда Пруфрока»
Пролог
Карл Саган говорив, що коли ви хочете зробити яблучний пирiг з нуля, то спочатку мусите винайти всесвiт. Говорячи «з нуля», вiн мав на увазi з нiчого. Вiн говорив про час, коли свiт iще не iснував. Якщо ви хочете приготувати яблучний пирiг з нiчого, то маете розпочати з Великого Вибуху й розширення всесвiтiв, нейтронiв, iонiв, атомiв, чорних дiр, сонць, мiсяцiв, припливiв океанiв, Чумацького Шляху, Землi, еволюцii, динозаврiв, iхнього вимирання, качкодзьобiв, людини прямоходячоi, кроманьйонцiв тощо. Маете почати з самого початку. Ви мусите винайти вогонь. Вам будуть потрiбнi вода, родючий грунт i насiння. А також корови, люди, якi доiли б iх, та ще кiлька тих, хто збивав би те молоко в масло. Вам знадобляться пшениця, цукрова тростина та яблунi. Вам стануть у пригодi хiмiя й бiологiя. А для справдi чудового яблучного пирога – ще й мистецтво. Аби цей рецепт залишився для наступних поколiнь, вам треба мати друкарський верстат i здiйснити Промислову революцiю, а можливо, доведеться ще й вiрш написати.
Аби зробити щось просте, як-от яблучний пирiг, ви маете створити цiлий свiт.
Денiел
Мiсцевий хлопець змиряеться з долею, погоджуючись стати лiкарем, банальна тема
Це через Чарлi мое лiто (i вже осiнь) перетворилися на низку абсурдних заголовкiв. Чарльз Чже Вон Бе, вiн же Чарлi, мiй старший брат, первiсток старшого сина, здивував моiх батькiв
(i всiх iхнiх друзiв та плiткарiв з корейськоi громади Флашинга[2 - Мультиетнiчний район, у якому переважають iммiгранти з Азii. (Тут i далi прим. перекл.)] у Нью-Йорку) тим, що його тимчасово вiдрахували з Гарвардського унiверситету («найкращий виш», як сказала моя мама, коли надiйшов лист про його зарахування). Тепер його вигнали з найкращого вишу, i все лiто мама супиться, не в змозi анi остаточно повiрити в це, анi до кiнця зрозумiти.
– Чому в тебе такi поганi оцiнки? Вони вигнали тебе? Чому вони тебе вигнали? Чому не змусили залишитися i бiльше вчитися?
– Не вигнали. Тимчасово вiдрахували. Це не те саме, – говорить тато.
– Це тимчасово, лише на два семестри, – бурчить Чарлi.
Спостерiгаючи цю жахливу хвилю збентеження, сорому й розчарування моiх батькiв, я вже майже жалiю Чарлi. Майже.
Наташа
Мама каже, що настав уже час менi здатися, що моi зусилля марнi. Вона засмучена, тож ii акцент помiтнiший, нiж зазвичай, i кожне твердження звучить як питання.
– Ти не думаеш, що вже час здатися, Ташо? Не думаеш, що твоi зусилля марнi?
Вона розтягуе перший склад слова «марнi» на зайву секунду. Тато нiчого не говорить. Вiн нiмий вiд гнiву чи безсилля. Я нiколи не була впевнена, вiд чого саме. Батьковi зморшки такi глибокi й важкi, що важко уявити його з iншим виразом обличчя. Якби це було лише кiлька мiсяцiв тому, я засмутилася б, поб