У спекотному степу павуки нерiдко плетуть своi воронкоподiбнi бiлi липкi мережi прямо перед входом в земляну нору, в якiй вони ховаються вдень вiд палючих сонячних променiв. Як тiльки в неi потрапляе метелик або коник, або якась iнша комаха, павук стрiмко вискакуе зi свого укриття, накидае на свою жертву липку павутину i швидко загортае ii в липкий кокон. Потiм вiн встромляе в жертву гострi щелепи, через якi впорскуе в неi дуже отруйну рiдину.

Ця отрута, як правило, мае не тiльки нервово-паралiтичну дiю по вiдношенню до комах, але й надiлена досить високими ферментативними властивостями, що дозволяють у лiченi хвилини почати перетравлювати i розчиняти нутрощi спiйманоi жертви. Через деякий час павук повторно встромляе в жертву своi щелепи i висмоктуе розчиненi в отрутi нутрощi жертви.