Страшенно голосно i неймовiрно близько

Джонатан Сафран Фоер

Дев’ятирiчний Оскар Шелл мае важливе й надзвичайно секретне завдання, яке охоплюе всi п’ять округiв Нью-Йорка. Його мета – знайти замок, до якого пiдходить загадковий ключ iз комiрчини Оскарового батька, який загинув у Всесвiтньому торговельному центрi 11 вересня 2001 року. Ця, на перший погляд, нездiйсненна справа дасть хлопчику змогу познайомитися з очевидцями рiзних подiй i забезпечить йому бурхливу, зворушливу, мiсцями надзвичайно веселу подорож, яка допоможе загоiти всi рани.

Джонатан Сафран Фоер

Страшенно голосно i неймовiрно близько

Нiколь,

втiленню всього прекрасного в моiх очах…

Що за?…

Що б нового вигадати з чайником? От якби його носик розтулявся i стулявся пiд тиском пари, наче справжнiй рот, i насвистував веселих мелодiй, або декламував Шекспiровi сонети, або веселився разом зi мною! Я мiг би винайти чайник, який читав би менi татовим голосом перед сном або навiть цiлий хор чайникiв, якi б заводили приспiв iз «Жовтоi субмарини» «Бiтлз». Цей гурт я обожнюю лише за його назву, бо ентомологiя – один iз моiх raisons d’?tre[1 - Raisons d’?tre – сенс життя (фр.).] (вiдома менi фраза французькою). А ще я мiг би навчити свiй анус розмовляти, коли пукаю. Якби я захотiв видатися страшенно дотепним, я б навчив його вигукувати: «Це не я!» щоразу, коли вiн видавав би неймовiрно гучнi звуки. А якби менi випала честь пукнути у Дзеркальнiй залi у Версалi, що бiля Парижа, який, звичайно ж, розташований у Францii, то мiй анус, безсумнiвно, вибачливо промовив би: «Ce n’еtais pas moi!»

Що б такого вигадати з маленькими мiкрофонами? А що, якби ми iх ковтали, а потiм вiдтворювали свое серцебиття через крихiтнi динамiки в кишенях одягу? Уявiть, катаетесь собi ввечерi по вулицi на скейтi та слухаете серцебиття людей довкола, а вони слухають ваше, наче через справжнiй гiдролокатор. Одного я не розумiю: чи почнуть тодi всi серця битися в унiсон? От як у жiнок, що живуть разом, навiть мiсячнi йдуть синхронно; я знаю про це, хоч насправдi не хотiв би. Це було б щонайменше дивно. Хiба що у пологових вiддiленнях, де народжуються новi немовлята, дзвенiтиме, як кришталева люстра на моторному човнi, бо немовлята не встигатимуть об’еднати своi серцебиття в одне цiле. А на фiнiшi нью-йоркського марафону взагалi гуркотiтиме, як на вiйнi.

А ще бувають такi ситуацii в життi, коли людям потрiбно зникнути з мiсця подiй якнайшвидше, а вони не можуть, бо не мають крил, принаймнi поки що, то може, винайти рятувальну жилетку iз пташиного корму?

Та досить про це.

Мое перше заняття з джиу-джитсу вiдбулось три iз половиною мiсяцi тому. Самозахистом я зацiкавився досить давно iз зрозумiлих причин, а тут ще й мама вирiшила, що менi не завадить додаткове фiзичне навантаження, окрiм занять iз тамбурином, отож мое перше заняття iз джиу-джитсу вiдбулось три з половиною мiсяцi тому. У групi займалося чотирнадцять дiтей, i всi були одягненi у новенькi бiлоснiжнi кiмоно. Ми навчились правильно робити уклiн, а потiм повсiдались по-турецьки, i сенсей Марк попросив мене пiдiйти до нього.

– Удар мене мiж нiг, – наказав вiн менi. Я страшенно розгубився.

– Excusez-moi? – перепитав я.

Вiн лише розставив ноги ширше i повторив:

– Я хочу, щоб ти щосили врiзав менi по яйцях. – Тодi вiн опустив руки, глибоко вдихнув i заплющив очi, i лише в ту мить я зрозумiв, що вiн не жартуе.

– Чорта з два, – сказав я вголос, а подумки промовив: «Що за?…»

Та вiн не вiдступався:

– Нумо, хлопче, зроби мене безплiдним.

– Зробити вас безплiдним?!

Не розплющуючи очей, вiн випустив смiшок, а тодi сказав:

– Ти все одно не зможеш. У тебе нiчого не вийде, зате ви всi побачите, як добре натреноване тiло здатне витримати удар. А тепер урiж менi по яйцях.

Я сказав йому:

– Я пацифiст. – А оскiльки бiльшiсть моiх ровесникiв поняття зеленого не мають, що це означае, я повернувся до групи i пояснив: – Я вважаю, неправильно робити людей безплiдними. Нi за яких умов.

Сенсей Марк сказав:

– Можна поставити тобi запитання? Я повернувся до нього i вiдповiв:

– Ви вже поставили менi запитання.

Вiн проiгнорував мое зауваження i