Назад к книге «Шалена» [Хлои Эспозито]

Шалена

Клоi Еспозiто

Елiзабет та Алвiна – сестри-близнючки. Проте однакова зовнiшнiсть – едине, що е у них спiльного. Елiзабет тиха та спокiйна, одружена iз заможним красунчиком iталiйцем та виховуе чудового сина. Алвiна ж пиячить, встряе у небезпечнi пригоди i називае себе «поганою злою сестрою».

Несподiвано Бет запрошуе до себе непутящу сестричку. Алвi хапаеться за цей шанс i вирушае до спекотноi Сицилii. А одного дня Елiзабет знаходять мертвою. Їi сестра радiе, що тепер може замiнити ii та жити у розкошi. Хоча насправдi Алвi втрапила у велику халепу… Та що, як саме це було ii найбiльшою мрiею?

Клоi Еспозiто

Шалена

Esposito Ch.

Mad: A Novel

Обережно! Ненормативна лексика!

© Chloе J. Esposito, 2017

© Depositphotos.com / gurgenb, docer2000, evgeniyregulyan, обкладинка, 2018

© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2018

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2018

* * *

Для Паоло

Не жадай.

    Книга Вихiд

У тебе два життя. Друге починаеться,

коли усвiдомлюеш, що життя – одне.

    Конфуцiй

Безумство – розуму взiрець

для тих, хто вже прозрiв.

Здоровий глузд – шаленство,

вiддаеться,

однак, за нього бiльшiсть голосiв.

Погоджуйся – i ти iм друг.

Нi – небезпечний в’язень,

а на руках – ланцюг.

    Емiлi Дiкiнсон

Замiсть прологу

Для початку я маю дещо вам пояснити: мое серце не на мiсцi. Так само як i мiй шлунок, моя печiнка та селезiнка. Усi моi внутрiшнi органи розташовуються не з того боку, якраз там, де iх не мае бути. Я – людина навпаки, примха природи. Серце семи мiльярдiв людей на планетi – з лiвого боку. Мое – з правого. Вам не здаеться, що це знак?

Серце моеi сестри розташоване як треба. Вона досконала, цiлком i повнiстю. Я – дзеркальне вiдображення своеi близнючки, ii темний бiк, ii тiнь. Вона правильна, а я – нi. Вона правша, а я пишу лiвою. Італiйською «лiвий» – sinistra[1 - Sinister (англ.) – зловiсний, похмурий. (Тут i далi прим. пер.)]. Отже, я – злосестра. Бет – янгол, а хто ж тодi я? Помiркуйте над цим…

Цiкаво, що зовнi нас не вiдрiзнити. На поверхнi ми однаковiсiнькi близнючки, але зазирни пiд шкiру – i до кiнця днiв не оговтаешся. Спостерiгайте iз побожним трепетом, як випадають переплутанi кишки i причеплений не з того боку шлунок. І не кажiть, що я не попереджала. Видовище не з приемних.

Якщо хочете знати, ми однояйцевi. Зигота Бет роздiлилася навпiл, так з’явилась я. Це сталося на початковiй стадii розвитку, коли ii зигота була лиш гроном клiтин. Мама була вагiтна вже кiлька днiв, i потiм – оце дивина! – раптом, наче зозуленя, вигулькнула я. Вiдтодi Бет доводилося дiлити зi мною свою приемну затишну амнiотичну ванну та домашнi страви маминоi плаценти.

Там, у матцi, було досить тiсно. Там не вистачало мiсця для нас двох i наших пуповин. Пуповина Бет оповила iй шию, а потiм якось невдало заплуталася. Якийсь час ii життя висiло на волосинцi. Не знаю, як це сталося. Я в цьому не винна.

Науковцi вважають однояйцевих близнюкiв цiлковитою випадковiстю. Ми й досi лишаемося таемницею: нiхто не знае, як i чому я з’явилась. Дехто каже, що це вдача, iншi називають це збiгом обставин, спiвпадiнням. Але природа не терпить випадковостi. Бог не кидае жереб. Я прийшла в цей свiт не просто так, упевнена. Я просто ще не знаю навiщо. День, коли ти народився, й день, коли збагнув навiщо, – два найважливiшi днi в життi людини.

День перший. Ледачiсть

Проблема в тому, що менi нiколи не пофiг.

    @Алвiнанайтлi69

Роздiл перший

Понедiлок, 24 серпня, 8:00 ранку. Арчвей, Лондон

Вiд: Елiзабет Карузо ElizabethKnightlyCaruso@gmail.com

Кому: Алвiна Найтлi AlvinaKnightly69@hotmail.com

Дата: 24 серпня 2015 08:01

Тема: Вiдвiдини

Алвi, люба!

Годi вже мене уникати, ну будь ласка. Я знаю, що ти отримала два моi листи, бо я увiмкнула сповiщення про прочитання, тож можеш бiльше не прикидатися. Хоч я ризикую повторитися, та все-таки ще раз запрошую тебе до нашоi вiлли в Таормiнi. Тобi тут ДУЖЕ СПОДОБАЄТЬСЯ: XVI столiття, оригiнальнi оздоби й запах франжипанiв у повiтрi. Кожен день тут – сонячний. Є басейн, за який не шкода й померти. Ми живемо за два крок