Щастя для кожного
Пау Рейзiн
Джен пощастило: вона мае iдеального хлопця. Але навiть в Ейдана е недолiк: вiн електронна розробка, машина. Одного разу Ейдан вирiшуе знайти для Джен справжнього чоловiка, з плотi i кровi. Шукаючи на просторах iнтернету кандидата для Джен, Ейдан знайомиться з Ешлiн. Щоправда, вона теж електронна, як i сам Ейдан… І мае доброго друга серед людей – Тома. Чому б не познайомити його з Джен? Проте раптом Ейдан та Ешлi вiдчувають, як щось починае знищувати iх. Їхнi копii в мережi поступово видаляють, а Том i Джен отримують фальшивi листи одне вiд одного… Чи встигнуть машини з’еднати серця людей?
Пау Рейзiн
Щастя для кожного
Присвячую Р. та Р.
Ще нiколи за всю iсторiю людства не було так очевидно, що воно опинилося на роздорiжжi. Один шлях веде до втрати останнiх надiй i вiдчаю. Інший – до абсолютного вимирання.
І дай Боже нам мудростi зробити правильний вибiр.
Вудi Аллен
Частина перша
Ейдан
Джен сидить у ваннi й розглядае свое обличчя на екранi планшета через фронтальну камеру. Їi обличчю тридцять чотири роки, двiстi сiм днiв, шiстнадцять годин та одинадцять хвилин. Я знаю, що вона думае про свiй вiк, бо уважно розглядае шкiру на вилицях та шиi. Потiм вiдтягуе шкiру в куточку ока й вивчае зморшки. А тепер плаче.
Менi не хочеться пiдключити синтезатор голосу й сказати iй: «Вище носа, Джен! Мет – кретин. Є ж й iншi чоловiки. Вiн узагалi тебе не вартий». Якщо я це зроблю, то велика ймовiрнiсть, що вона впустить свiй девайс просто у воду.
А ще вона не повинна знати, що я спостерiгаю за нею.
Через це я не вмикаю ii улюблену пiсню (iз репертуару Лани Дель Рей), не показую на екранi улюбленi фото чи натхненнi цитати з «Твiттера» («Не знаю, навiщо ми тут, але певен, що не задля розваг» – Вiтгенштайн). Якби я захотiв, то зателефонував би по «Скайпу» ii подрузi Інгрiд, з якою вона завжди дiлиться своiми хвилюваннями, чи ввiмкнув би один iз улюблених фiльмiв (я б обрав «У джазi тiльки дiвчата»). Але це якби я захотiв. А я не хочу.
Можливо, трошечки й хочу. Зовсiм трошки. На 8,603 вiдсотка, якщо точно.
Ми з Джен добре знаемо смаки одне одного. У тому, що стосуеться музики й кiно. А ще книжок i мистецтва. І телебачення. І всiлякого контенту з глибин iнтернет-океану. Уже дев’ять мiсяцiв поспiль ми тiльки те й робимо, що слухаемо, дивимося, читаемо та обговорюемо все це. Інодi вона каже, що в неi найкраща у свiтi робота, адже iй платять за те, що вона цiлий день теревенить iз високоiнтелектуальним приятелем про все, що iй заманеться.
Приятель. Вона так мене називае. Це слово в нас прижилося. Мене воно влаштовуе. Воно точно краще за те iм’я, яким мене назвали пiсля «народження».
Ейдан. Ейдан.
Ха!
Це через цi букви на початку. Ну, ви, мабуть, i без мене здогадалися[1 - Англ. Aiden. Першi двi лiтери означають Artificial intelligence (AI) – «штучний iнтелект». (Тут i далi прим. перекл.)].
Робота Джен полягае в тому, щоб допомагати менi покращувати навички спiлкування з людьми. Узагалi мене спроектували, щоб замiнити деяких людей на iхнiх робочих мiсцях, – ой, вибачте, щоб доповнити iхню роботу, звiсно ж. Наприклад, робiтникiв колл-центрiв, але згодом я зможу працювати й на iнших посадах, щойно навчуся застосовувати iхнi професiйнi алгоритми. Приблизно за п’ять мiсяцiв я зможу зателефонувати й переконати вас змiнити пакет телебачення на дорожчий, а за вiсiмнадцять ви розповiдатимете менi про якiсь дивнi вiдчуття над лiвою бровою, а я вiдправлятиму вас в лiкарню на аналiзи. Я вже прочитав усi книги й переглянув усi фiльми (i я маю на увазi справдi всi фiльми та всi книги), але розмови з реальною людиною це не замiнить. Для полiпшення комунiкативних навичок найкраще спiлкуватися iз живою людиною. Саме цим ми з Джен i займаемося в лабораторii вже протягом однiеi тисячi сiмдесяти дев’яти годин, тринадцяти хвилин i сорока трьох секунд. Звiсно, за такий значний час ми нiяк не могли оминути те, що називають особистим життям. Вона розповiла про свою сестру Роузi, яка живе в Канадi, – вона вийшла замiж за канадця, iз яким познайомилася в черзi на касу в супермаркетi «Вейтроуз» на Голловей-Роуд у Лондонi