Найкоротша iсторiя часу
Леонард Млодинов
Стивен Уильям Хокинг
Великий мислитель i теоретик сучасностi, вiн народився в трьохсоту рiчницю з дня смертi Галiлея. Його називають сучасним Енштейном за науковi працi з космологii та теоретичноi фiзики. Людина, чие тiло ув’язнене в полонi тяжкоi хвороби та чий розум проникае до найвiддаленiших куточкiв Усесвiту в пошуках вiдгадок таемниць чорних дiр i паралельних часових вимiрiв… Це Стiвен Гокiнг. Професор Кембриджського унiверситету й генiальний учений, вiн, як нiхто iнший, багато зробив для популяризацii сучасноi науки, закликаючи всiх бути допитливими.
«Найкоротша iсторiя часу» уперше побачила свiт 1988 року й чотири роки була в списку бестселерiв лондонськоi «The Sunday Times». За наступнi 20 рокiв книжка була видана 10 мiльйонами примiрникiв, перекладена 35 мовами, переписана в дусi нових вiдкриттiв – i здобувае собi все нових i нових захоплених читачiв.
Людство зiбрало силу-силенну знань про космос, за допомогою надшвидких комп’ютерiв та надпотужних телескопiв побачило народження та смерть далеких зiрок. Але коли народився сам Усесвiт? Яка природа часу та чи iснував вiн до Великого вибуху? Чи можливий його зворотний бiг i чи такi вже фантастичнi мрii про подорожi в часi?
Пояснити суть найскладнiших наукових теорiй зрозумiлою мовою за допомогою единоi формули – задача, пiдвладна лише Гокiнгу. Та головне питання вiн лишае вiдкритим…
Стивен Хокинг, Леонард Млодинов
Найкоротша iсторiя часу
© Stephen Hawking, Leonard Mlodinow, 2005
© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2016
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2016
* * *
1. Розмiрковуючи про Всесвiт
Ми живемо в незвичайному й чудовому Всесвiтi. Потрiбна неабияка уява, щоб оцiнити його вiк, розмiри, шаленiсть i навiть красу. Мiсце, яке посiдають у цьому безмежному космосi люди, може здатися мiзерним. А проте ми намагаемося зрозумiти, як увесь цей свiт влаштований i яке наше мiсце в ньому.
Кiлька десятилiть тому вiдомий науковець (дехто каже, що це був Бертран Рассел) виступав iз публiчною лекцiею з астрономii. Вiн розповiдав, що Земля обертаеться навколо Сонця, а воно, своею чергою, навколо центра великого зоряного скупчення, що зветься нашою Галактикою.
Скiнчилася лекцiя, i маленька лiтня дама, що сидiла в заднiх рядах, пiдвелась i заявила:
– Нарозказували ви нам сiм мiшкiв гречаноi вовни. Насправдi свiт – це пласка плита, що лежить на спинi велетенськоi черепахи.
Самовдоволено посмiхнувшись, науковець запитав:
– А на чому стоiть черепаха?
– Ви страшенно розумний, юначе, страшенно, – вiдказала лiтня дама. – Вона стоiть на iншiй черепасi, i так без кiнця!
Сьогоднi бiльшiсть людей посмiялися б iз такоi картини Всесвiту – нескiнченноi черепашачоi вежi. Але що змушуе нас думати, нiби ми знаемо краще? Забудьте на хвилину те, що ви знаете – або ж думаете, що знаете, – про космос. Зведiть очi до нiчного неба. Якоi ви думки про всi цi свiтнi точки? А що, коли це крихiтнi вогники? Нам важко здогадатися, що воно насправдi, бо дiйснiсть ця надто далека вiд нашого щоденного досвiду.
Якщо ви часто спостерiгаете за нiчним небом, то, певно, помiчали в сутiнках геть над обрiем невловиму iскорку свiтла. Це Меркурiй – планета, що разюче вiдрiзняеться вiд нашоi. Доба на Меркурii тривае двi третини його року. На сонячному боцi температура сягае понад 400 °С, а пiзно вночi падае майже до –200 °С. Утiм, хоч би як вiдрiзнявся Меркурiй вiд нашоi планети, iще важче уявити звичайну зорю – велетенське горно, яке спалюе щомитi мiльйони тонн речовини й розiгрiте в центрi до десяткiв мiльйонiв градусiв.
Інша рiч, яку важко збагнути, – це вiдстанi до планет i зiр. Давнi китайцi будували кам’янi башти, щоб розгледiти iх краще. Цiлком природно вважати, що зорi й планети розташованi набагато ближче, нiж насправдi, адже в щоденному життi ми нiколи не стикаемося з величезними космiчними вiдстанями. Вiдстанi цi такi великi, що безглуздо виражати iх у звичних одиницях – метрах або кiлом