Старовинна магiя украiнцiв
Вiкторiя Вiкторiвна Садовнича
Надприродне споконвiку було невiд’емною частиною життя наших предкiв. У змiнах пiр року, зливах та посухах, щасливих випадках i поразках вбачався вплив чарiв, неземних сил… Народження, дорослiшання, шлюб, праця, смерть – усi етапи життя пращурiв супроводжувалися магiчними обрядами, вiруваннями, забобонами. Ця книжка розповiсть, ким насправдi були волхви, знахарi, мольфари та вiдьми, якi предмети надiлялися чарiвними властивостями i як звичайнi речi перетворювалися на магiчнi артефакти, у чому полягала магiчна сила iменi, якi замовляння могли вилiкувати будь-яку хворобу, чому присвячувалися ритуали та обряди, де нашi предки шукали чарiвнi рослини тощо. Дiзнайтеся всi таемницi старовинноi магii украiнського народу!
Вiкторiя Садовнича
Старовинна магiя украiнцiв
© Depositphotos.com / booblgum, Nazzu, Kalinovskiy, agusyonok, Mirchella, stevanovicigor, Mari1Photo, sdigitall, Myroslava, vi-mart, Kobzev3179, iлюстрацii, 2018
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2018
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», художне оформлення, 2018
* * *
Вступ
У сучасному суспiльствi, котре за бiльш нiж 40 тисяч рокiв еволюцiонування homo sapiens досягло досить високого рiвня розвитку науки й технологiй, хай як дивно, не зникло зацiкавлення магiею. Як i за сивоi давнини, люди прагнуть чудес, дослухаються до тих, хто називае себе магами та володiе певними незрозумiлими для загалу й непояснюваними з наукового погляду властивостями. То що ж таке магiя? Чому вона з’явилася в життi людей i яким чином на них впливае?
Магiю вважають за одну з найдавнiших форм релiгii; з останньою, крiм природних, реальних, доступних розуму дiй, ii спорiднюе вiра в iснування таемничих надприродних впливiв, що е якiсно iншими. Наявнiсть у магii основноi ознаки релiгii – вiри в залежнiсть людськоi долi вiд таемничих, надприродних впливiв, сил – дае змогу вважати ii формою релiгii. Проте магiя не е такою в повному сенсi слова. За словами Г. Гегеля, наприклад, магiя (чаклунство) являе собою «найдавнiшу релiгiю, найдикiшу та найгрубiшу ii форму, першу форму, яку, власне кажучи, ще не можна назвати релiгiею».
Одначе деякi дослiдники вiдмовляються вважати магiю за одну з форм релiгii, оскiльки в нiй не тiльки вiдсутня вiра в iснування надприродного свiту i надприродних iстот, не лише переважае роль практики, а й тому, що магiчну силу називають атрибутом не когось чи чогось, а власне людини. Людина нарiвнi з природною силою мае ще й надприродну. Якщо релiгiя бере за основу пiдкорення кожного певнiй зовнiшнiй, чужiй силi, що пануе над людиною та пов’язана з вiдчуттям страху й невпевненостi, то магiя характеризуеться наявнiстю в людини нехай неправдивого, але усвiдомлення своеi всемогутностi, нехай хибного, але вiдчуття впевненостi у своiх дiях. Людина певна, що, вдавшись до належного магiчного обряду, вона зможе досягти геть усього, чого забажае, головне – знати, який саме обряд треба застосувати.
Так чи так, але всi погоджуються, що магiя бере свiй початок вiд часiв, коли людство робило першi кроки. Сприйняття ii безвiдносно до iнших первiсних вiрувань неможливе, бо вони щiльно пов’язанi одне з одним. Первiснi люди вiрили, що певний набiр дiй може спричинити змiни в навколишньому свiтi й кожен iз членiв племенi мiг практикувати такi дii: просити духiв чи тварину-тотем про допомогу на полюваннi, поклонятися предметам, якi приносять удачу тощо. Дуже важливими в первiсному суспiльствi були груповi дii, необхiднi всьому племенi та щонайперше пов’язанi з обрядами переходу (пологи, iнiцiацiя, весiлля, похорон) i полюванням.
З розвитком культури та виокремленням особливоi ролi служителiв культу (шаманiв, жерцiв i чаклунiв) магiя поступово перетворилася iз загальнодоступних практик на таку собi елiтарну дисциплiну, що, однак, не завадило збереженню величезноi кiлькостi простих народних магiчних обрядiв, котрi могла здiйснити будь-яка людина. Стародавнi маги мали особливi здiбностi й проводили ритуали, щоби вплинути на сили природи. Вважалося, що вони вмiють спiлкуватися з потойбiч