Страта двiйника (збiрник)
Кшиштоф Зануссi
Едвард Жебровський
Кшиштоф Зануссi (нар. 1939 р.) – видатний польський режисер, сценарист i письменник, лауреат багатьох кiнофестивалiв – Каннського (1980), Венецiйського (1982 i 1984), ХХІІ Московського (2000) та iн., володар численних призiв, серед яких – премiя iм. Параджанова «за внесок у свiтовий кiнематограф» на Єреванському мiжнародному кiнофестивалi (2005). У видавництвi «Фолiо» вийшли друком книжки Зануссi «Час помирати» (2013) та «Стратегii життя, або Як з'iсти тiстечко i далi його мати» (2015).
До видання увiйшли чотири п’еси Кшиштофа Зануссi, вперше перекладенi украiнською. Кожна з них являе собою спробу художнього розв’язання тiеi чи iншоi непростоi морально-фiлософськоi дилеми. Це може бути чеснiсть проти лжi, як-от у «Неприступнiй», людська гiднiсть проти пiдлостi, як у «Передплаченому милосердi», вибiр мiж любов’ю земною та небесною, як у «Внутрiшнiх голосах», чи мiж сумлiнням та iлюзiею вседозволеностi, як у «Стратi двiйника». Загальнолюдська проблематика, порушена в цих творах, не залишить байдужим навiть найвибагливiшого читача-iнтелектуала, а гострi дiалоги, влучно виписанi антагонiстичнi характери i вправна драматургiя спонукають замислитися над постановкою п’ес Кшиштофа Зануссi на украiнськiй театральнiй сценi.
Кшиштоф Зануссi
Страта двiйника
© Кшиштоф Зануссi, 2016
© Едвард Жебровський, правонаступники, 2016
© Л. В. Хворост, переклад укра-iнською, 2016
© В. М. Карасик, художне офор-млення, 2016
Це видання здiйснено за пiдтримки Інституту книжки в Краковi
This publication has been subsidized by Instytut Ksiazki – the © POLAND Translation Programme
Кшиштоф Зануссi
Едвард Жебровський
Неприступна
Дiйовi особи:
Вiн
Вона
Служниця
Дiя вiдбуваеться на околицi великого мiста, в районi багатих, у стилi модерн, вiлл, що потопають у зеленi й оточенi високими залiзними штахетами. До однiеi з таких вiлл, наче рятуючись вiд когось, пiдбiгае молодий чоловiк рокiв двадцяти п’яти. На ньому джинси й куртка, на плеч? велика важка сумка. Обличчя брудне, з носа йде кров, права рука перев’язана носовичком, на якому також плями кровi. Добiгши до хвiртки, на якiй висить табличка з написом «Роздрiбним торгiвцям не турбувати», вiн натискае на кнопку дзвiнка.
З домофону вiдповiдае жiночий голос.
Жiночий голос: У чому рiч?
Вiн: Нещасний випадок. Менi треба зателефонувати.
Жiночий голос: Не розумiю. Хто це?
Вiн: Мене побили. Я хочу подзвонити по телефону.
Жiночий голос: Телефон е в кав’ярнi, п’ятсот метрiв звiдси. Прямо i лiворуч.
Вiн: Будь ласка, це дуже термiново. На мене напали. Треба повiдомити…
Домофон мовчить.
Вiн: Боже милий, що за район?! Уже третiй будинок, до якого мене не пускають! Послухайте, ви теж можете опинитися в такiй ситуацii!
Тиша.
Жiночий голос (пiсля павзи): Панi вдома немае.
Вiн (у вiдчаi хапаеться за голову й одразу ж скрикуе вiд болю): О Боже! Менi не потрiбна панi, менi потрiбен телефон! Мене побили!
У вiкнi за вiдслоненою фiранкою проглядаеться жiноча постать.
Жiночий голос (пiсля павзи): Прошу. Заходьте.
Спрацьовуе автоматичний замок, молодик прочиняе хвiртку, кидаеться до будинку й опиняеться у великому порожньому передпокоi. Крiзь матове скло дверей виднiе жiночий силует.
На маленькому столику в кутку стоiть телефон.
Жiночий голос (iз-за дверей): Тiльки адресу не повiдомляйте. Панi забороняе.
Вiн прямуе до телефону.
Вiн: А як зветься ця вулиця?
Жiночий голос: Грюнвальдштрасе. Але, будь ласка, не називайте ii.
Вiн (сiдае на край телефонного столика): Добре.
Вiн набирае номер. Чекае з’еднання. Вона спостерiгае за ним iз-за дверей.
Жiночий голос: Зайнято?
Вiн: На жаль.
Жiночий голос: Куди ви телефонуете?
Вiн: До приятеля. Щоб вiн приiхав по мене.
Жiночий голос: Ви можете викликати таксi.
Вiн повертаеться до телефону.
Вiн: Спробую ще раз. Трохи пiзнiше.
Жiночий голос: Але вже не звiдси. Я ж вам сказала, що поблизу е кав’ярня.
Вiн (сидячи на краю телефонного столика): Вам дуже хочеться побачити, як перед вашим будинком угроблять людину… Будь ласка, можете дзвонити до полiцii, але я з мiсця не рушу, доки хто-неб
ЛитРес