Сповiдь студента економiчного вузу
Антон Сергiйович Лобутинський
Це – замiна марному диплому магiстра, в якому необхiдно здiйснювати непотрiбнi розрахунки. Це не суха економiчна теорiя i не серйозна наукова праця сучасного економiста. Це пiдведення пiдсумкiв: п'яти рокiв навчання в унiверситетi, п'яти рокiв вивчення i спостереження особливостей нашого суспiльства, нашого життя, нашоi планети.
Сповiдь студента економiчного вузу
Передмова
Зовсiм недавно я був абiтурiентом, який майже не розумiв, чим хоче займатись в цьому життi. Тепер я пишу випускну дипломну роботу магiстратури. Пiсля школи я нiчого не знав нi про економiку, нi про те, яким чином вона працюе. Бiльш того, до цих пiр деякi процеси залишаються недоступними для мого розумiння – в силу некомпетентноi iнформацii або вiдсутностi мого бажання розумiти. Складнiсть, неосяжнiсть, масштабнiсть i деяка похмурiсть знання мене завжди приваблювала – тому що бiльшiсть намагаеться ухилятися вiд спроб розбору або аналiзу. Якраз згадану бiльшiсть я нiколи не розумiв – нiби людям зовсiм нецiкаво розбиратися в особливостях того середовища, в якому вони живуть. Трохи пiзнiше я дiзнався, що люди настiльки зайнятi рiзноманiтними «справами», що iх зовсiм не цiкавить суха правда. А ще через деякий час зрозумiв, що правда iх цiкавить, але вони не готовi жертвувати часом, принципами чи своiм життям – що обумовлено нинiшньою економiчною системою.
Тема моеi дипломноi роботи була затверджена як «Система збалансованих показникiв економiчноi безпеки пiдприемства». Я проявив невелику iнiцiативу (або легковажну хоробрiсть) – змiнив тему дипломноi роботи на бiльш актуальну, узагальнену i що найголовнiше, – по-справжньому важливу для мене. Менi здавалось, що робота повинна стати пiдсумком п'яти рокiв навчання в унiверситетi i нести в собi якщо не громадську користь, то хоча б деякий творчий пiдхiд до укладання висновкiв. Деякi вiльнi роздуми, структурованi у формi тексту.
Так, безсумнiвно, робота повинна бути творчою. Але холоднокровнi розрахунки, можливо, мають бiльшу цiннiсть для тiеi ситуацii навчання, в якiй я перебуваю. На мiй погляд – ми дуже глибоко занурились в економiчну науку i тепер не бачимо всiх подiй, що вiдбуваються ззовнi. Ми чогось переконанi у власних суб’ективних оцiнках, хоча приводу для цього немае. Економiка – це не розрахунки. Економiка – це в першу чергу життя, в якому iснують розрахунки.
Але подiбний вчинок в унiверситетi не привiтали. Хоча мiй науковий керiвник був дуже здивований та написав до моеi роботи невеликий вiдгук. Робота йому сподобалася, але врештi-решт я все одно писав про безпеку пiдприемства, чинники, складовi та розрахунки результативних показникiв дiяльностi. Інiцiатива дипломноi роботи не була прийнята, тож я вирiшив не засмучуватися i спробувати написати книжку. Так, цiлу книжку про п’ять рокiв навчання в унiверситетi i п’ять рокiв спостерiгання за навколишнiм свiтом.
Пiдприемства, конкуренцiя, баланси, капiталiзм – я розповiм про все, що менi довелося дiзнатися. Я багато чого не знаю, i ще бiльше менi належить дiзнатися. І все ж я сподiваюся, що знайдуться люди, якi зрозумiють моi бажання i небажання робити тi чи iншi речi. Зрештою, чим бiльша кiлькiсть людей дiзнаеться про мою книжку – оцiнить ii, вкаже на недолiки або просто висловить свою думку – тим бiльш осмисленою стане ця, так звана, пiдсумкова робота.
Джон Мейнард Кейнс, англiйський економiст XX столiття, якось сказав, що справжня складнiсть полягае не в тому, щоб розробляти новi iдеi, а в тому, щоб позбутися вiд старих. В нинiшнiй час, в межах планети або краiни, неважливо, завжди знайдеться думка, що навколишня ситуацiя дуже погана i що в силу обмеженостi знань людей ми не зможемо нiчого змiнити. Інтелектуали, що володiють такою думкою, тiльки i вмiють, що розчаровуватися i шкодувати. Вони вважають, що саме в цей момент часу ми (тобто, всi люди) не здатнi просуватися вперед i досягати нових вершин. Я думаю, що це давно застарiла думка, вiд якоi потрiбно позбутися. Найцiкавiше, якщо ви запитаете таких iнтелектуалiв про те, як, наприклад, нагодувати голодних дiтей, як зробити елек