Думи моi, думи

Тарас Григорьевич Шевченко

Поезii Тараса Шевченка «Три шляхи», «Думи моi, думи», «Менi однаково», «Минають днi, минають ночi» – це медитативнi лiричнi роздуми над власною нещасливою долею та над долею Украiни. У цих творах найкраще вiдображено iндивiдуальний стиль Тараса Шевченка. Рiдна земля – найбiльший бiль для поета: «Та не однаково менi, / Як Украiну злii люди / Присплять, лукавi…». Немае нiчого гiршого, анiж туга на чужинi за милими серцю мiсцями – такий лейтмотив поезiй Тараса Шевченка.

Тарас Шевченко

ДУМИ МОЇ, ДУМИ

Три шляхи

Ой три шляхи широкii

Докупи зiйшлися.

На чужину з Украiни

Брати розiйшлися.

Покинули стару матiр.

Той жiнку покинув,

А той – сестру, а найменший —

Молоду дiвчину.

Посадила стара мати

Три ясени в полi,

А невiстка посадила

Високу тополю.

Три явори посадила

Сестра при долинi…

А дiвчина заручена —

Червону калину.

Не прийнялись три ясени,

Тополя всихала;

Повсихали три явори,

Калина зов’яла.

Не вертаються три брати,

Плаче стара мати,

Плаче жiнка з дiточками

В потопленiй хатi.

Сестра плаче, йде шукати

Братiв на чужину…

А дiвчину заручену

Кладуть в домовину.

Не вертаються три брати,