Заповiт

Тарас Григорьевич Шевченко

«Менi тринадцятий минало», «Тополя» i «Заповiт» Тараса Шевченка – поетичнi твори, у яких найкраще вiдображено iндивiдуальний стиль письменника. Переживання за власну долю i за долю Украiни, замилування ii природою звучить у кожному рядку. Найбiльше щастя для поета – це бачити рiдний народ вiльним.

Тарас Шевченко

ЗАПОВІТ

Менi тринадцятий минало

Менi тринадцятий минало

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сiяло,

Чи так менi чого було?

Менi так любо, любо стало,

Неначе в бога…

Уже прокликали до паю,

А я собi у бур’янi

Молюся богу… І не знаю,

Чого маленькому менi

Тодi так приязно молилось,

Чого так весело було?

Господне небо i село,

Ягня, здаеться, веселилось!

І сонце грiло, не пекло!

Та недовго сонце грiло,

Недовго молилось…

Запекло, почервонiло

І рай запалило.

Мов прокинувся, дивлюся:

Село почорнiло,

Боже небо голубее —

І те помарнiло.

Поглянув я на ягнята —

Не моi ягнята!

Обернувся я на хати —

Нема в мене хати!

Не дав менi бог нiчого!..

І хлинули сльози,

Тяжкi сльози!.. А дiвчина

При самiй дорозi

Недалеко коло мене

Плоскiнь вибирала

Та й почула, що я плачу,

Прийшла, привiтала,

Утирала моi сльози