Скандальний випадок iз патером Брауном = The Scandal of Father Brown

Гiлберт Кiт Честертон

Видання з паралельним текстом

Ім’я Гiлберта Кiта Честертона (1874—1936), англiйського християнського мислителя, журналiста i письменника, вiдомо в усьому свiтi. Вiн написав близько 80 книжок, серед яких кiлька сотень вiршiв, 200 оповiдань, 4000 есеiв, п’еси та романи, проте зажив слави як автор циклу детективних новел, головним персонажем яких був патер Браун. Цей сором’язливий, на перший погляд, нiчим не примiтний священик завдяки своiй спостережливостi й вмiнню зiставляти факти майстерно розкривав найскладнiшi i найзаплутанiшi злочини.

До видання увiйшло 9 новел iз детективного циклу про патера Брауна, серед яких «Свiчадо в будинку суддi», «Убивство нашвидкуруч», «Молот Господа» та iншi.

В формате a4.pdf сохранено издательское форматирование

Гiлберт Кiт Честертон

Скандальний випадок iз патером Брауном = The Scandal of Father Brown

Скандальний випадок iз патером Брауном

Свiчадо в будинку суддi

Джеймс Бегшоу i Вiлфред Андергiлл були старими друзями i дуже любили нiчнi прогулянки, пiд час яких мирно балакали, блукаючи лабiринтами тихих, немов вимерлих вулиць великого мiського передмiстя, де вони жили. Перший iз них – високий, чорнявий, добрий чоловiчок iз вузькою смужкою вусiв на верхнiй губi – служив професiйним детективом у полiцii, другий, невисокий блондин iз проникливим, рiзко окресленим обличчям, був любителем, котрий палко захоплювався розшуком злочинцiв. Читачi цiеi оповiдки, написаноi зi справдi науковою точнiстю, будуть, мабуть, враженi, дiзнавшись, що казав професiйний полiцiянт, любитель же слухав його з глибокою шанобливiстю.

– Наша робота, мабуть, едина у свiтi, – промовляв Бегшоу, – бо дii професiонала люди чомусь вважають помилковими. Нехай так, але нiхто не стане писати розповiдь про перукаря, котрий не вмiе стригти, i клiент змушений йому допомагати, або про вiзника, котрий не в змозi правити конем до того часу, поки вершник не пояснив йому премудростi транспортування в свiтлi новiтньоi фiлософii. При всьому цьому я аж нiяк не маю намiру заперечувати, що ми схильнi обирати найвторованiший шлях або, iншими словами, безуспiшно дiемо вiдповiдно до якихось правил. Але помилка письменникiв у тому, що вони вперто не дають нам можливостi успiшно дiяти в згодi iз загальноприйнятими правилами.

– Без сумнiву, – зауважив Андергiлл, – Шерлок Голмс сказав би, що дiе в згодi з правилами i за законами логiки.

– Можливо, вiн мае рацiю, – пiдтвердив полiцiянт, – але я мав на увазi правила, яких переважно дотримуються люди. Це як робота в армiйському штабi. Ми збираемо iнформацiю.

– А вам не здаеться, що i в детективних романах це не виключено? – поцiкавився його приятель.

– Що ж, вiзьмiмо як приклад якусь справу, розкриту Шерлоком Голмсом i Лестрейдом, професiйним детективом. Припустiмо, Шерлок Голмс може здогадатися, що зовсiм незнайомий чоловiк, котрий переходить вулицю, – iноземець, бо той, аби не потрапити пiд автомобiль, дивиться праворуч, а не лiворуч, а в Англii рух лiвобiчний. Охоче припускаю, що Голмс здатен висунути таку гiпотезу. Переконаний, що Лестрейду така думка й на гадку не спаде. Але не випускайте з уваги те, що полiцiянт хоч i не може часом здогадатися, зате цiлком може знати щось наперед. Лестрейд мiг точно знати, що цей перехожий – iноземець, бо полiцiя, в якiй вiн служить, зобов’язана стежити за iноземцями. Можна заперечити, що полiцiя стежить за всiма. Я полiцiянт, тому мене тiшить, що полiцiя знае багато, адже кожен прагне працювати на совiсть. Але я як громадянин часом задумуюся, чи не забагато вони знають?

– Та невже ви можете всерйоз стверджувати, – вигукнув Андергiлл iз недовiрою, – що знаете все про кожного зустрiчного, котрий трапляеться вам на будь-якiй вулицi? Припустiмо, ген iз того будинку зараз вийде людина, хiба ви i про неi все знаете?

– Безумовно, якщо це – господар будинку, – вiдповiв Бегшоу. – Цей будинок орендуе лiтератор, англiець румунського походження, зазвичай живе в Парижi, але переселився сюди, щоб працювати над якоюсь поетичною п’есою. Його звуть Озрiк Орм, вiн належи