Американська пастораль
Фiлiп Рот
США пiсля Другоi свiтовоi вiйни. Епоха великих iлюзiй та «американськоi мрii». Швед Левов – чесний i щирий хлопець з родини еврейських емiгрантiв. Усе його життя – це iдеально розпланований шлях: вступ до коледжу, продовження справи батька на фабрицi, одруження з красунею «Мiс Нью-Джерсi», власний мурований будинок, люба дитина – справжня «американська мрiя», втiлена в життя. Та несподiвано рай перетворюеться на пекло, причиною чого стае донька Меррi. Дiвчина-пiдлiток, фанатично захоплена комунiстичними iдеями, скоюе кривавий полiтичний злочин…
Чи зможе Швед Левов повернути втрачене щастя? І що, як насправдi це була тiльки його бездоганна iлюзiя?
Фiлiп Рот
Американська пастораль
© Philip Roth, 1997
© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2018
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2018
* * *
До Дж. Г.
Мрiй, коли день спливе,
Мрiй, пам’ять оживе,
Не все погано, друже мiй,
Ти мрiй, мрiй, мрiй.
Джоннi Мерсер (з популярноi у 1940-х роках пiснi «Мрiй»)
рiдкiсна з’ява
сподiваного…
Вiльям Карлос Вiльямс («У Кеннета Берка», 1946)
I. Спогади про рай
1
Швед. Пiд час вiйни, коли я вчився у середнiх класах, це iм’я чарувало квартали нашого Ньюарка, навiть дорослих, якi лише поколiння тому облишили старе мiське гетто на Принц-стрит i ще не настiльки просочилися всiм американським, щоб захоплено ахати вiд спортивного генiя атлетичного старшокласника. Це iм’я чарувало – як i його нетипове лице. З кiлькох свiтлошкiрих евреiв у нашiй державнiй школi, де здебiльшого евреi i вчилися, нiхто не мiг похвалитися таким вольовим пiдборiддям i незворушним ликом, як цей синьоокий блондин-вiкiнг, син нашого племенi Сеймур Ірвiнг Левов.
Швед, без жодних перебiльшень, був зiркою: гравець лiнii нападу у футболi, центровий у баскетбольнiй командi, перший базовий у бейсболi. З-помiж цього перелiку лише баскетболiсти домоглися чогось серйозного, двiчi стаючи чемпiонами мiста, але поки гримiла слава Шведа, спортивнi заслуги мало цiкавили школярiв, чиi батьки та рiзнi старшi родичi, здебiльшого темнi та затурканi, над усе цiнували успiхи академiчнi. Фiзична агресiя, навiть припоряджена в спортивну форму, регламентована чiткими правилами i не нацiлена проти евреiв, не мала нiякого успiху в нашого брата еврея. І все ж таки, завдячуючи Шведу, вся округа пiрнала в iлюзорну реальнiсть, де i люди, i iхне оточення були геть не такими, – пiрнала в реальнiсть, яку повсюди створюють спортивнi вболiвальники: подiбно до всiх неевреiв (в мiру iхнiх уявлень про неевреiв), нашi родичi забували про все, спрямовуючи потугу власних сподiвань на спортивнi змагання. І найголовнiше: в такi хвилини нiхто не думав про вiйну.
Той факт, що Швед Левов став Аполлоном для вiквейських евреiв, мабуть, найлегше пояснити таким побитом: тривала вiйна проти нiмцiв з японцями та проти породжених нею страхiв. Поки на iгрових майданчиках гримiла Шведова слава, оте вирування життя давало людям, котрi жили в непроминальному страху нiколи бiльше не побачити сина, брата або чоловiка, химерну, iлюзорну пiдпору, дозволяючи долучитися до Шведовоi непогрiшностi.
Але як така слава позначалася на ньому – оте возвеличення кожного влучення в кошик, усiх перехоплених у стрибку м’ячiв, кожного потужного лайн-драйву, що, подвоiвши ставки, дозволяв добiгти до другоi бази? Чи не вона зробила з нього хлопця з непроникним i мовби витесаним з каменю лицем? Чи те, що видавалося дорослою солiднiстю, було всього лише проявом його запеклоi невидимоi боротьби з нарцисизмом, який наша громада плекала в ньому своiм захватом i любов’ю? У старшокласниць-чiрлiдерок була навiть гуканка для Шведа. На вiдмiну вiд iнших гуканок, для пiдтримки всiеi команди чи пiдiгрiву глядацьких емоцiй, ця ритмiчна скоромовка, супроводжувана тупотiнням нiг, адресувалася тiльки Шведу, його неперевершенiй, незаплямленiй досконалостi. Пiд час баскетбольноi гри вона щоразу струшувала зал пiсля його пiдборiв чи закинутих «гачком» м’ячiв, проносилася над нашим сектором футбольного стадiону пiсля кожного здобутого ним очка чи перерваноi ним п