Чужинець
Сiмона Вiлар
Давня Русь, ІХ столiття. Впевнено й жорстоко правлять варязькi князi Аскольд i Дир, але наближаеться епоха нових правителiв. І ось уже сiе смуту серед племен на Днiпрi загадковий Торiр, таемно засланий до стольного граду за велiнням новгородського князя Олега, прозваного Вiщим. Помiчники Торiра – волхви Перуна – поливають брудом славнi iмена тутешнiх владик, славлячи мудрiсть i велич князiв новгородських. Суворий Торiр не зупиниться нi перед чим, щоб виконати волю Олега й посадити на киiвський престол нового володаря. Несподiвано шлях варягу заступае прекрасна й горда слов’янка Карина, яку вiн за iронiею долi врятував вiд смертi… Пiдступи ворогiв i зрадництво друзiв, небезпеки i битви, боротьба за владу, лiд i полум’я – хоробра слов’янська дiва i холодний скандинавський воiн зiйдуться в протистояннi i падуть, переможенi любов’ю…
Сiмона Вiлар
Чужинець
© Гавриленко Н. Г., 2017
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2018
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад та художне оформлення, 2018
* * *
Передмова
Дiя роману Сiмони Вiлар «Чужинець» вiдбуваеться наприкiнцi IX столiття – то був час, коли зароджувалась наша державнiсть, час, про який у лiтописi мовиться: «звiдки почалась Руська земля». І хоча ця епоха надзвичайно важлива для становлення всiх трьох схiднослов’янських народiв, на жаль, про неi вiдомостей зовсiм обмаль. Та й те, що нам вiдомо, належить радше до царини легенд, анiж справжньоi iсторичноi дiйсностi. Проте талант письменника в тому й полягае, щоб вдихнути життя навiть у той неймовiрно далекий вiд нас свiт. І книжка вводить читача в атмосферу покликаного до життя минулого – воно насичене звуками, запахами, барвами i людськими переживаннями.
Сiмона Вiлар змальовуе Давню Русь такою, якою ii народжуе творча уява письменницi. Цей свiт напрочуд гарний, привабливий, але й жорстокий – людськi бажання, саме життя в ньому знецiненi. Величезна Русь ще тiльки-но зачинаеться, ii племена роздробленi й живуть кожне власним життям, за своею правдою. Що iх об’еднуе? В основному вiра у спiльних богiв. Але якщо в глушинi, де ще сильнi родовi пережитки, бiльше шанують прабатька Рода, то там, де князi спираються на силу оружних загонiв – дружин, уже звеличено захисника воiнiв i князiв Перуна, а де ведуться торги i призбируеться багатство, бiльш шанованим стае бог торгiвлi Велес.
Пригодницький роман не можна уявити собi без iнтриги й динамiки сюжету, драматичного кохання та яскравих персонажiв. При цьому героi давнього минулого живуть у зовсiм iншiй ментальностi, анiж та, до якоi призвичаiлись ми. Адже ми вже давно прийняли i зжилися iз християнською мораллю, яка зовсiм не була властива нашим язичницьким пращурам. Звiдси iншi погляди героiв роману на навколишнiй свiт, iнше розумiння ними вiрностi й кохання, кревноi спорiдненостi й честi. Та все ж вони багато в чому зрозумiлi нам, бо завжди «добро залишаеться добром – у минулому, майбутньому i сьогоденнi».
Якими були стародавнi руськi князi? Палали вони патрiотизмом чи, як здебiльшого й сьогочаснi полiтики та можновладцi, передусiм дбали про власну вигоду? Якими були служителi старих богiв – сповненими фанатизму, схильними до iнтриг чи, може, свято вiрили в те, що несуть у народнi маси волю своiх богiв? Яким було кохання в ту сувору добу, що дiстала в науцi визначення «военна демократiя»? Вирiшальну роль вiдiгравали почуття конкретних людей чи на перше мiсце ставилися загальнi справи общини? А втiм, авторка звернулася до часу, коли родовi вiдносини та племiнний лад уже вiдходили в минуле, коли тон у суспiльствi все бiльше задавала особистiсть, коли люди прагнули видiлитися, пiднестися, стати багатшими, знач?щiшими.
Героi роману «Чужинець» рiзнi й самобутнi. Історичний князь Дир передусiм воiн, варяг, котрий ще не позбувся на слов’янськiй землi тiеi лютi у своiй скандинавськiй кровi, яка iнодi перетворюе його на берсеркера (воiна-звiра); Аскольд – старший лiтами, багато в чому мудрiший i терплячiший; Олег – воiн-волхв, що прагне понад усе влади.
Непроста доля головноi героiнi роману – слов’янськоi дiвчин