Мораль без релiгii. В пошуках людського у приматiв
Франс де Вааль
Ми звикли, що мораль притаманна винятково людинi. Ми пишаемося цим i тим, що саме моральнiсть робить нас кращими за тварин. Але що, як це не так? Що, як саме у тварин варто шукати витоки людськоi моралi? Всесвiтньо вiдомий учений-бiолог Франс де Вааль майстерно розвiнчуе всi «моральнi» стереотипи. Експериментальним шляхом науковець виявив у приматiв зародки етичноi поведiнки. Його дослiдження стали справжньою революцiею. Адже, виявляеться, шимпанзе, бонобо, собаки, слони i навiть рептилii здатнi до спiвчуття та iнших виявiв моральностi. Поряд iз захопливою розповiддю та цiкавими iсторiями автор книжки звертаеться до глибоких фiлософських питань, пов’язаних з наукою та релiгiею, iхнiм вiчним протистоянням. Книжка, написана доступно та жваво, захопить як фахiвцiв, так i широкий читацький загал.
Франс де Вааль
Мораль без релiгii. В пошуках людського у приматiв
Репродукцii картин Іеронiма Босха отриманi з файлiв, якi розмiщенi у Вiкiсховищi на умовах вiльноi лiцензii. Використанi фрагменти картин: «Сад земних насолод», «Сходження блаженного» та «Страшний Суд». Карикатура Т. Г. Гакслi, виконана Карло Пеллегрiнi, уперше була надрукована в журналi «Vanity Fair» 28 сiчня 1871 року. Усi iншi iлюстрацii – це олiвцевi та чорнильнi малюнки, виконанi автором, за винятком двох фотографiй бонобо Вiка, що вiдтворюються з дозволу фотографа Мерiен Брiкнер.
© Frans de Waal, 2013
© DepositPhotos.com / marclschauer, обкладинка, 2017
© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2018
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2018
* * *
Катрiн, моему улюбленому примату
Роздiл 1. Сад земних насолод
Чи е людина прорахунком Бога? Чи це Бог – прорахунок людини?
Фрiдрiх Нiцше[1 - Friedrich Nietzsche (1889), p. 5.]
Я народився в Ден Босi, голландському мiстi, на честь якого Іеронiм Босх[2 - Також вiдоме як Гертогенбос. Мiсто, вiдоме з ХІІ столiття, е центром провiнцii на пiвднi Нiдерландiв. За життя Босха (близько 1450–1516 рр.) це було друге за розмiрами мiсто краiни пiсля Утрехта.] вибрав собi псевдонiм. Це не робить мене експертом iз творчостi цього живописця, але, зважаючи на те, що я зростав у мiстi, де на ринковiй площi стояла його статуя, я змалку полюбив його сюрреалiстичну образнiсть, символiзм i те, як вiн ставиться до мiсця людини у Всесвiтi, що перебувае пiд дедалi меншим впливом Бога.
Його знаменитий триптих, у якому скрiзь веселяться оголенi постатi, «Сад земних насолод» – данина райськiй невинностi. На середнiй панелi митець змальовуе занадто щасливу й розслаблену картину, що не вiдповiдае iнтерпретацii розпусти та грiха, про яку говорять пуританськi експерти. Вона демонструе людство, вiльне вiд провини та сорому – дii вiдбуваються або до грiхопадiння, або без нього взагалi. Для такого приматолога, як я, оголенiсть, натяки на секс i плодючiсть, численнi птахи та фрукти, а також групова динамiка – добре знайомi, вони не потребують релiгiйноi або моральноi iнтерпретацii. Босх, здаеться, зобразив нас у природному станi, водночас вiн зберiг повчальний прогноз на правiй панелi триптиха, де вiн карае не веселунiв iз середньоi частини картини, а ченцiв, черниць, ненажер, картярiв, воякiв i п’яниць. Митець не був фанатом духовенства та його жадiбностi, це пояснюе невелика деталь – чоловiк, зображений на триптиху, не бажае вiдписувати своi статки свинi, що вбрана як домiнiканська черниця. Кажуть, що цiею нещасною постаттю i е сам художник.
За п’ять столiть по тому ми й досi дискутуемо про мiсце релiгii в суспiльствi. Як i за часiв Босха, головною темою е мораль. Чи можемо ми уявити собi свiт без Бога? Чи був би цей свiт хорошим? Не варто навiть припускати, що переможцiв нинiшньоi битви мiж християнським фундаменталiзмом i наукою можна визначити доказами. Потрiбно бути доволi несприйнятливим до даних, щоб сумнiватися в еволюцii – ось чому книжки та документальнi фiльми, спрямованi на переконання скептикiв, е марною тратою зусиль. Вони кориснi для тих, хто