Емоцiйна спритнiсть. Як почати радiти змiнам i отримувати задоволення вiд роботи та життя
Девiд Сьюзен
Вивчаючи емоцii протягом 20 рокiв, Сьюзен Девiд дiйшла висновку, що нi розум, нi тип особистостi не визначають успiх. Його визначають нашi емоцii, а точнiше – вмiння iх контролювати. Саме це авторка називае «емоцiйною спритнiстю». Внутрiшнiй спокiй, вмiння розумiти себе допомагае не тiльки почуватися впевнено у будь-якiй ситуацii, а й бути успiшним на роботi, в особистому життi, у творчостi. Авторка впевнена, що вмiння пiдлаштовуватися пiд мiнливий свiт подiй дозволяе уникнути стресiв, негативних думок та почуттiв i впевнено рухатися вперед. Ця книжка допоможе вам зрозумiти природу своiх емоцiй, навчитися жити з ними у злагодi. Ви нарештi знайдете пiдхiд до опанування своiх переживань, будете отримувати задоволення вiд спiлкування й досягати своiх цiлей.
Девiд Сьюзен
Емоцiйна спритнiсть. Як почати радiти змiнам i отримувати задоволення вiд роботи та життя
© Susan David, 2017
© DepositPhotos.com/jamesteohart
© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2018
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2018
* * *
Потужна книжка, яка допоможе вам знайти своi сильнi сторони, визначити прiоритети, стати бiльш рiшучим та здiйснити значущi змiни.
Forbes.com
Ця книжка е доказом того, що людям потрiбно працювати з iхнiми негативними емоцiями, не дозволяючи старим страхам та комплексам домiнувати.
BizEd magazine
Присвячую любовi мого життя Ентонi i моiм любим Ноа й Софi, якi знають, що таке життя на щодень
Роздiл 1. Вiд скутостi до спритностi
Багато рокiв тому, за часiв «Абатства Даунтон», статечний капiтан стояв на мiстку британського лiнiйного корабля й дивився, як сонце хилиться за край моря. Далi за сюжетом капiтан уже збирався спуститися на палубу до обiду, коли дозорець раптом сповiстив: «Свiтло, капiтане. Прямо за курсом двi милi».
Капiтан повернувся до стерна.
– Рухаеться чи нi? – запитав вiн, бо до радiолокацiйноi станцii було ще кiлька дiб ходу.
– Не рухаеться, капiтане.
– Тодi подайте тому судну сигнал, – хрипко наказав керманич. – Скажiть iм: «Ви йдете курсом на зiткнення. Змiнiть курс на 20 ступнiв».
Майже одразу вiд джерела свiтла надiйшла вiдповiдь: «Краще ви змiнiть свiй курс на 20 ступнiв».
Капiтан образився. Це не тiльки похитнуло його авторитет, але й вiдбувалося на очах у матросiв!
– Надiшлiть йому ще одне повiдомлення, – гарикнув вiн. – «Ми – корабель ii величностi Дефаент, лiнiйний корабель водотоннажнiстю 35000 тонн класу дредноутiв. Змiнiть курс на 20 ступнiв».
«Чудово, сер, – надiйшла вiдповiдь. – Я – матрос другого класу О’Райлi. Негайно мiняйте курс».
Розпашiлий вiд лютi, капiтан заволав:
– Ми – флагманський корабель адмiрала сера Вiльяма Аткiнсона-Вiлса! НЕГАЙНО ЗМІНІТЬ КУРС НА 20 СТУПНІВ!
Запала тиша, а тодi матрос О’Райлi вiдповiв: «У нас тут лiхтарня, сер».
Мандруючи по життю, ми, як люди, маемо кiлька способiв дiзнатися, у якому напрямку йти або що на нас чекае. У нас немае лiхтарень, що попереджають про скелi, об якi ми можемо розбитися. У нас немае анi дозорцiв на носi, анi радара, який попереджае про пiдводнi небезпеки, що можуть розтрощити нашi кар’ернi плани. Натомiсть ми маемо емоцii – вiдчуття страху, тривоги, радощiв, пiднесення – розвинуту нейрохемiчну систему, покликану допомагати нам долати складнi життевi течii.
Емоцii – вiд лютого гнiву до наiвного кохання – е миттевою фiзичною реакцiею органiзму на важливi сигнали зовнiшнього свiту. Коли нашi чуття сприймають iнформацiю – ознаки небезпеки, натяки на романтичний iнтерес, здогади про те, приймае чи вiдкидае нас оточення, – ми фiзично пристосовуемося до здобутих повiдомлень. Нашi серця б’ються швидше чи повiльнiше, м’язи напружуються чи розслабляються, розум зосереджуеться на небезпецi або заспокоюеться у вiдповiдь на тепло довiреного товариства.
Цi фiзичнi «втiленi» реакцii синхронiзують наш внутрiшнiй стан i зовнiшню поведiнку з наявною ситуацiею та можуть допо