П'ятеро в лiфтi, не рахуючи Музи
Стефан Пiпа
Якщо ви колись проходили квест, то вам добре знайомi азарт, страх, хвилювання та радiсть, яких зазнали персонажi цiеi повiстi. Якщо ви нiколи не проходили квестiв, то складете собi уявлення, як це воно – шукати вихiд iз незнайомого свiту з незнайомими людьми та ще й з ризиком безслiдно зникнути. Можливо навiть, що пiсля прочитання цiеi повiстi-квесту у вас частенько завмиратиме серце, коли заходитимете у лiфт.
Jingle Bells
Dashing through the snow
In a one horse open sleigh,
Over the fields we go,
Laughing all the way.
Bells on bobtail ring,
Making spirits bright.
What fun it is to ride,
And sing a sleighing song tonight!
Jingle Bells, Jingle Bells,
Jingle all the way.
Oh, what fun it is to ride
In a one horse open sleigh!
Jingle Bells, Jingle Bells,
Jingle all the way.
Oh, what fun it is to ride
In a one horse open sleigh!
A day or two ago,
I thought I'd take a ride,
And soon Miss Fanny Bright
Was seated by my side.
The horse was lean and lank,
Misfortune seemed his lot.
He got into a drifted bank
And we, we got up sot!
Jingle Bells, Jingle Bells,
Jingle all the way.
Oh, what fun it is to ride
In a one horse open sleigh!
Jingle Bells, Jingle Bells,
Jingle all the way.
Oh, what fun it is to ride
In a one horse open sleigh!
Dashing through the snow
In a one horse open sleigh,
Over the fields we go,
Laughing all the way.
Bells on bobtail ring,
Making spirits bright.
What fun it is to ride,
And sing a sleighing song tonight!
Jingle Bells, Jingle Bells,
Jingle all the way.
Oh, what fun it is to ride
In a one horse open sleigh!
Jingle Bells, Jingle Bells,
Jingle all the way.
Oh, what fun it is to ride
In a one horse open sleigh!»
1
«П’ятеро в лiфтi, не рахуючи Музи»
Написала Вона чорними лiтерами шрифту старенькоi друкарськоi машинки на бiлоснiжному аркушi паперу. Хвилю подумала, пiднявши очi догори, i продовжила вибивати чорнi знаки.
Це – робоча назва, а книга, можливо, називатиметься по-iншому, бо оце пригадала собi, що були вже трое в човнi, проте з ними не рахували собаку. А якщо розвивати асоцiативний ряд далi, то неодмiнно з’являються чотири танкiсти i пес. Гм. Коли вже маемо iх стiльки, то п’ятеро в лiфтi – очевидний прогрес. А наявнiсть Музи замiсть пса взагалi можна вважати фееричним злетом. Отож хай залишаеться як е – «П’ятеро в лiфтi, не рахуючи Музи».
Пiсля крапки в останньому реченнi Вона зупинилася, пригадавши, що й про лiфти до неi також писали, i, навiть, бiльше – про них знiмали кiно, але вирiшила не зважати на творчiсть попередникiв i продовжила.
Мене звати Клiо. І це я ота «не рахуючи Музи». Нагадаю вам, що маю безпосереднiй стосунок до iсторii, як до великоi, так i до малоi. Саме зараз Велике Колесо Великоi Історii зупинене для Великого Профiлактичного Огляду, а малi колеса малих iсторiй крутяться самi по собi. Тому в мене е Час описати якусь кумедну бувальщину. Як не як, а я все ж Муза.
Останнiй абзац проте не внiс ясностi в сюжет майбутнiх подiй i не додав жодних iдей чи бодай якихось iх фрагментiв – в Їi головi лише яскраво блимала неоновими буквами назва «П’ЯТЕРО В ЛІФТІ, НЕ РАХУЮЧИ МУЗИ» та невиразно свiтився десь далеко на межi перетiкання несвiдомих думок у свiдомi ескiз обкладинки книги. Та Вона смiливо продовжила далi.
Отже, жив собi лiфт. Просторий, з дзеркалами, з блискучими кнопками, з електричним табло та з плавним ходом вниз i вгору.
Працював вiн, тай зараз працюе у хмарочосi пiд назвою «Офiсний центр», який вирiс у мiстi нещодавно i своiми гiгантськими розмiрами побив усi регiональнi рекорди висотного будiвництва.
Гарний лiфт. Вiн навiть мае iм’я. Працiвник заводу-виробника свого часу бiля панелi з кнопками з гордiстю прикрутив залiзну до блиску вiдполiровану табличку, на якiй зазначалося: «ODIN XB-140507». Деякi з постiйних його пасажирiв зауважили цей напис i звертаються до нього по-iменi ODIN. Наприклад: «Ну, ODIN, закривай швидше дверi i поiхали», або «Привiт, ODIN, як справи?». Чи називають його ODIN при розмовi з iншими його постiйними пасажирами, наприклад: «Наш ODIN сьогоднi особ