Про письменство. Мемуари про ремесло
Стiвен Кiнг
Ця книжка – не просто вiдверта iронiчна оповiдь Кiнга про його першi лiтературнi потуги та вiдмови; успiх i славу; згубнi звички та iх подолання; страшну аварiю 1999 року, яка змусила письменника переосмислити життя; i нарештi, про кохання до Жiнки, яка роздiляе з ним найбiльшi радостi й пiдтримуе в найгiркiшi митi. Також у ваших руках – цiнний посiбник для авторiв усiх жанрiв, якi хочуть писати краще та вмiти «продавати себе»: основи стилю, робота з сюжетом i героями, редагування власних творiв, шляхи входження на ринок та пошуки своеi нiшi. Усе це пiдкрiплене живими прикладами, як треба i не треба робити – включно з ранньою чернеткою власноi оповiдки Кiнга з авторськими рукописними примiтками! Стiвен Кiнг, iнколи сам дивуючись, показуе, як сюжети його книжок кореняться в життевих пригодах i спостереженнях, виростають iз геть несподiваних деталей, як автор може брати героiв i подii з життя – але й самi придуманi ним героi та подii готовi теж увiйти в життя автора зi сторiнок його книжок. Приемний бонус – два списки якiсноi лiтератури, рекомендованоi Королем горору!
«Про письменство» – це водночас i дотепнi та вiдвертi мемуари Стiвена Кiнга, i збiрка порад успiшного письменника початкiвцям на основi власного досвiду. Тiльки найнеобхiднiше й найголовнiше для авторiв усiх жанрiв, якi прагнуть писати книжки, що розходитимуться мiльйонними накладами по всьому свiту.
Обережно! Ненормативна лексика!
Стiвен Кiнг
Про письменство
Мемуари про ремесло
© Stephen King, 2000
© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2017
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад та художне оформлення, 2017
Обережно! Ненормативна лексика!
* * *
Чеснiсть – найкраща полiтика.
Мiгель де Сервантес
Брехуни процвiтають.
Невiдомий
Перша передмова
На початку 1990-х рокiв (можливо, це був 1992 рiк – тяжко згадати точно, коли тобi настiльки добре) я приеднався до рок-н-рольного гурту, до якого входили переважно письменники. «The Rock Bottom Remainders»[1 - Дослiвно – «Залишки на самому днi». (Тут i далi прим. перекл., якщо не зазначено iнше.)] стали творiнням Катi Кеймен-Голдмарк, фахiвця з книжковоi реклами та музикантки з Сан-Франциско. До гурту входили Дейв Баррi на соло-гiтарi, Рiдлi Пiрсон на бас-гiтарi, Барбара Кiнгсолвер на клавiшних, Роберт Фулгум на мандолiнi та я на ритм-гiтарi. Ще було «бабське» трiо а-ля «The Dixie Cups»[2 - Трiо темношкiрих спiвачок, яке виступае в жанрах ритм-енд-блюз та поп; пiк популярностi припав на 1960-тi роки.], яке зазвичай складалося з Катi, Тед Бартiмус i Емi Тан.
Планувалося, що гурт збереться на один раз: вiдiграемо два концерти на Конвентi американських книгопродавцiв, повеселимося, три-чотири години надолужимо витрачену на iнше юнiсть – i розiйдемося кожен у своiх справах.
Але сталось iнакше: гурт так остаточно i не розпався. Ми зрозумiли, що нам надто подобаеться грати разом, щоб кидати це дiло, i що з кiлькома професiйними музикантами на саксi та барабанах (а також, на самому початку, з нашим музичним гуру Елом Купером, який був осердям гурту) ми досить-таки добре звучали. Люди платили б грошi, щоб нас послухати. Небагато, не так, як за «U2» чи «E Street Band», – щось у межах того, що старi називають roadhouse money – невеличка платня за вхiд на концерт у придорожньому ресторанчику. Ми вирушили з гуртом у тур, написали про це книжку (моя жiнка фотографувала i танцювала, коли мала вiдповiдний настрiй, а це було доволi часто) i час вiд часу продовжували виступати. Інколи як «Remainders», а iнколи як «Raymond Burr’s Legs». Учасники змiнювалися: колумнiст Мiтч Елбом замiнив Барбару на клавiшних, Ел бiльше не грае з гуртом, бо вони з Катi не ладять; однак ядро залишилося: Катi, Емi, Рiдлi, Дейв, Мiтч Елбом та я… плюс Джош Келлi на барабанах i Еразмо Паоло на саксофонi.
Якось перед концертом у Маямi-Бiч ми вечеряли китайською iжею, i я запитав у Емi, чи е яке-небудь питання, котрого iй нiколи не ставили на зустрiчах iз читачами, таке, що на нього все не випадае нагоди вiдповiсти, коли стоiш перед натовпом благоговiйних фанатiв i вдаеш,