Карибська таемниця
Агата Крiстi
Мiс Марпл
Невже начебто природна смерть докучливого старого на екзотичному курортi – лише репетицiя наступних убивств? Мiс Марпл упевнена, що так! «Скелет у шафi» е в кожного, тож ледi-детективу знадобиться неабияка смiливiсть, щоб вистежити злочинця, яким може виявитися будь-хто.
Агата Крiстi
Карибська таемниця
© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2017
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», художне оформлення, 2017
***
Агату Крiстi знають у всьому свiтi як королеву детективу. Близько мiльярда примiрникiв ii творiв продано англiйською мовою, ще один мiльярд – у перекладi 100 iноземними мовами. Вона – найпопулярнiший автор усiх часiв i всiма мовами, а за кiлькiстю видань поступаеться лише Бiблii та Шекспiровi. Вона – автор 80 детективних романiв та збiрок оповiдань, 19 п’ес i 6 романiв, опублiкованих пiд iм’ям Мерi Вестмейкот.
Перший роман Агати Крiстi – «Таемнича пригода в Стайлзi» – був написаний наприкiнцi Першоi свiтовоi вiйни, у якiй письменниця брала участь, перебуваючи у волонтерському медичному загонi. У цьому романi вона створила образ Еркюля Пуаро – маленького бельгiйського детектива, якому судилося стати найпопулярнiшим героем у лiтературi детективного жанру пiсля Шерлока Холмса. Цей роман був опублiкований у видавництвi «Бодлi-Гед» у 1920 роцi.
Пiсля цього Агата Крiстi щороку видавала по книжцi, а в 1926 роцi написала свiй шедевр – «Убивство Роджера Екройда». То була ii перша книжка, опублiкована видавництвом «Колiнз», що започаткувала плiдну й ефективну спiвпрацю автора з видавництвом, яка тривала 50 рокiв i спричинилася до створення 70 книжок. «Убивство Роджера Екройда» стало також першою книжкою Агати Крiстi, яка була iнсценована – пiд назвою «Алiбi» – й успiшно поставлена на сценi одного з лондонських театрiв Вест-Енду. «Пастка на мишей» – найславетнiша п’еса письменницi – була вперше поставлена в 1952 р. i не сходить зi сцени протягом найтривалiшого часу в iсторii театральних вистав.
У 1971 р. Агата Крiстi отримала титул Дами Британськоi Імперii. Вона померла в 1976 р., а кiлька ii творiв вийшли друком посмертно. Найуспiшнiший бестселер письменницi – «Сонне вбивство» – з’явився друком дещо згодом у тому ж таки роцi, пiсля чого вийшли ii автобiографiя та збiрка оповiдань «Останнi справи мiс Марпл», «Пригода в затоцi Поленза» й «Поки тривае свiтло». У 1998 р. «Чорна кава» стала першою з п’ес Агати Крiстi, на сюжетi якоi iнший автор, Чарлз Осборн, побудував свiй роман.
Карибська таемниця
Моему давньому друговi Джоновi Крукшенку Роузу разом зi щасливими спогадами про мiй вiзит до Вест-Індii
Роздiл перший
Полгрейв розповiдае
– А скiльки ми чуемо балачок про Кенiю, – сказав майор Полгрейв. – Кожен, кому не лiньки, ладний базiкати нiсенiтницi про ту краiну. А я прожив там чотирнадцять рокiв життя – i то були чи не найкращi моi роки!
Стара мiс Марпл нахилила голову. То був лагiдний жест чемноi уваги. Поки майор Полгрейв бомбардував ii досить занудними спогадами про свое нецiкаве життя, мiс Марпл спокiйно вiддавалася власним думкам. До таких банальних ситуацiй вона давно звикла. У тих розповiдях iшлося тiльки про рiзнi мiсцевостi. У минулому розповiдали переважно про Індiю. Майори, полковники, генерали – одна й та сама послiдовнiсть слiв: Симла, носii, тигри, Чота-Газрi, Тифiн, Кiтмагарс i так далi. У майора Полгрейва термiнологiя була трохи iншою. Сафарi. Кiкую. Слони. Суахiлi. Але конструкцiя розмови нiчим не вiдрiзнялася. Старий чоловiк мав потребу в слухачах, щоб розбудити в пам’ятi днi, коли вiн був щасливий. Тi днi, коли його спина була прямою, зiр – гострий, а слух – бездоганний. Декотрi з тих балакунiв досi були гарними старими солдатами, iншi втратили будь-яку привабливiсть. І майор Полгрейв належав до другоi категорii – червонопикий, зi скляним оком, схожий на опудало жаби.
Проте Мiс Марпл ставилася до всiх старих воякiв з однаковою лагiдною доброзичливiстю. Вона вдавала, нiби уважно слухае, вряди-годи киваючи головою, думаючи про щось свое й милуючись красою навколишнього краевиду – в цьому випадку бездонною блакиттю Карибського моря.
«Який вi