Останнiй бiй Урус-шайтана
Вiктор Вальд
Усе життя османський воiн Орхан готувався до двобою зi славетним кошовим отаманом Іваном Сiрком, та на шляху його особистоi помсти постають численнi перешкоди. Цей лицарський поединок напередоднi битви пiд Вiднем матиме вплив на весь християнський свiт.
Вiктор Вальд
Останнiй бiй Урус-шайтана
Пролог
Великий бейлербей[1 - Бейлербей – тур. «бей над беями». Феодальний титул i посада в середньовiчнiй Османськiй iмперii. (Тут i далi прим. авт., якщо не вказано iнше.)] Румелii Хусейн пiдставив своi широкi долонi пiд лiву ногу старшого сина Азiза, щоб той хвацько мiг злетiти в сiдло гарячого ялдака, дивовижно красивого породистого жеребця з глибин Сходу. А тодi так само допомiг i молодшому – Орхану, який нi одягом, нi конем не поступався старшому братовi. Бачили цей величний вчинок аскери i яничари, якi височiли за спиною намiсника европейських володiнь султана, а також чимало слуг, що крадькома з-за стiн i парканiв спостерiгали цю щемку сцену розставання. Усi вони розчулилися й мало не розридалися.
О Аллаху, милостивий i милосердний! Як же гроза кяфiрiв,[2 - Кяфiр – також у багатьох европейських мовах гявур або гяур – у мусульман загальна назва послiдовникiв iнших релiгiй («немусульманин», «невiрний»). У ортодоксальних мусульман мае принизливий вiдтiнок.] непереможний Хусейн, любить своiх старших синiв вiд сонцеликоi дружини Фатiми! Вiн дав синам найкоштовнiшу зброю, найкраще вбрання i чудових запальних коней. Та не лише в цьому виявилася незрiвнянна батькiвська любов. Хусейн, як i стародавнi могутнi османи, вiдправляв синiв учитися надважливого – вбивати ворогiв! І не просто ворогiв, а сильних, вправних i спритних.
Бейлербей вiдправляв своiх дiтей туди, де завжди йшла вiйна, – у моторошнi простори Дикого поля, що розкинулося мiж великими рiками – Бугом i Днiпром. Там блукали шайтани. І цi шайтани називали себе козаками.
Наймилостивiший Аллах дав великому воiновi Хусейну багато синiв. Але лише цi двое народженi вiд дружини, кров якоi вiд поколiння чиста. У ii роду i чоловiки, i жiнки були османами. Це велика рiдкiсть. Чимало багатих можновладцiв через дружин уже розчинили свою кров кров’ю пiдкорених народiв. Але Фатiма – найшляхетнiша з благородних. Тому i ii сини – кращi з кращих i найулюбленiшi в Аллаха.
Бейлербей у своiй великiй любовi до дружини прощався з синами у внутрiшньому дворi палацу. Вiн спиною вiдчував ii погляд крiзь густi грати другого поверху. Погляд гордоi матерi, що проводжае синiв на святу справу. І в той же час погляд вдячностi своему палко коханому чоловiковi, який дозволив побачити цю видатну мить. Принаймнi очима вона могла благословити дорогих синiв.
Азiз i Орхан зi щасливими усмiшками на прекрасних обличчях часто поглядали на вiконце другого поверху. Але тiльки Азiз, який до нестями любив матiр, дозволив собi крадькома вклонитися з коня. Цей уклiн усi сприйняли як подяку батьковi. І лише Орхан помiтив, що очi старшого брата були спрямованi туди, звiдки рвалося до синiв материнське серце.
У довгiй дорозi братiв супроводжували найумiлiшi й найсмiливiшi воiни, яких боялося навiть саме Дике поле. Це були батько й син iз буджацьких татар, якi все свое життя провели в набiгах на уруськi землi й знали кожну п’ядь степу й кожну хитрiсть ворога. Батька звали Надир, а сина, такого ж мовчазного й похмурого, як батько, – Едегей.
На прощання великий воiн Хусейн суворо велiв буджакам:
– Повернiть менi синiв сильними й кровожерливими. Вовками. Такими, якими були iхнi предки – першi османи.
Утiм, великi знавцi степу не поспiшали вести синiв намiсника султана в жадiбний до кровi степ. Бiльше мiсяця Азiз i Орхан перебували в рiдному улусi буджакiв серед будiв,[3 - Буда – рiд намету. Складалася з жердин, покритих соломою, корою, шкiрами.] звiдки й пiшло найменування цих славетних воiнiв. Там вiд них зажадали забути все, чого юних османiв навчали найкращi батьковi воiни.
Сини бейлербея заново вчилися вистрибувати на татарських коней, шепотiти iм ласкавi слова й цiлодобово не злазити з сiдла. Вони опановували вмiння швидко i влучно стрiляти з тугих татарських лукiв, вик