Назад к книге «П’ята Саллі» [Дэниел Киз, Деніел Кіз]

П’ята Саллi

Денiел Кiз

Саллi Портер знайшли голою та непритомною на березi океану. Виявляеться, дiвчина намагалася покiнчити з собою, а трое молодикiв, якi наздогнали ii та витягли з води, хотiли ii згвалтувати… Саллi опинилася в лiкарнi, але вона нiчого не пам’ятае i переконана: самогубство намагалася вчинити не вона, а хтось iнший, хто навчився керувати ii свiдомiстю…

Обережно! Ненормативна лексика!

Денiел Кiз

П’ята Саллi

Обережно! Ненормативна лексика!

* * *

Моiм донькам, ГІЛЛАРІ та ЛЕСЛІ, а також моiй дружинi, АУРІЇ, яка завжди пiдтримуе та допомагае менi

* * *

Автор вивчав безлiч реальних випадкiв психiчного стану, зображеного в романi, та з’ясував, що вони мають, на диво, багато спiльних характеристик i схожi передумови. Хоча це дослiдження i сформувало пiдгрунтя для цього твору, сама iсторiя цiлком вигадана i не мае фактичних зв’язкiв iз будь-якими реальними людьми чи подiями.

Частина перша

Один

Отже, мене звуть Деррi, й саме мене вибрали для того, щоб все записати, бо я едина, хто знае, що з нами вiдбуваеться, а хтось же мусить вести протокол, щоб люди справдi зрозумiли.

Тож, найперше, то не я надумала вийти з квартири однiеi дощовоi квiтневоi ночi. Це почалося з того, що Нола розмiрковувала про грецькi трагедii, якi вона постiйно читае, й про те, в якому вона депресивному станi. Потiм вона згадала дитинство, лiто на пляжi, й вирiшила, що хоче знову побачити океан. Вона поiхала в метро з Мангеттену[1 - Manhattan – один iз п’яти мiських округiв мiста Нью-Йорк. (Тут i далi прим. пер., якщо не вказано iнше.)] до Конi-Айленду[2 - Coney Island – пiвострiв, що розташований у пiвденнiй частинi Бруклiна, – найзаселенiший район Нью-Йорка. Вiдомий своею перекусною Nathan’s Famous, у якiй проводять свiтовi чемпiонати з поiдання хот-догiв.] й розпочала свою прогулянку. Всi атракцiони та розважальнi заклади вже позачинялися, вулицi мiж Нептун-авеню i Мермейд-авеню спорожнiли, й там залишилися хiба кiлька нужденних п’яниць, якi позамотувалися в газети та, скрутившись калачиком, лежали пiд дверима. Вiд цього iй погiршало, бо здалося, нiби то час завмер в очiкуваннi лiтнiх збiговиськ. Вона подумала, що в сльотавий квiтневий вечiр Конi-Айленд стае найбезлюднiшим мiсцем у свiтi.

Окрiм «Нейтанз», вона згадала, що в них було вiдчинено цiлий рiк, нiби там – оаза свiтла та тепла, й повiльно посунула в бiк перекусноi. Зовнi на тротуарi стояли кiлька людей, попиваючи каву з пластикових стаканчикiв, заiдаючи картоплею фрi й «найвiдомiшими хот-догами у свiтi». Якби я не була на дiетi, то купила б собi одну соковиту сардельку, посипану квашеною капустою та политу зверху гiрчицею. Немае нiчого кращого, нiж запах хот-догiв i картоплi фрi в мрячну нiч. Але Нола хотiла подивитися на океан. Вона зупинилася та поглянула на вуличний годинник, щоб звiрити з власним та зафiксувати час у головi.

10:45

Я побачила трьох молодих хлопцiв у залатаних джинсах i денiмових куртках iз шипами. Вони передавали одне одному пiнтову[3 - Пiнта ? 0,47 л.] пляшку, загорнуту в коричневий пакунок, попивали з неi та не зводили очей iз Ноли, яка йшла темною алеею мiж «Нейтанз» i кiоском солодощiв «Заморожений крем». Вона прямувала до узбережжя, згадуючи лiто двадцятирiчноi давнини. Як гралася на переповненому пляжi, будувала пiсковi замки, а потiм лiзла у воду, щоб змити пiсок.

Коли вона зiйшла пiд темний дощаний помiст, то ступила на мокрий пiсок, скинула взуття й вiдчула його мiж пальцями. Ідея померти в морi часто спадала iй на думку. Нола думала, ось воно, Гомерове виноцвiтне море,[4 - Виноцвiтне море (англ. Wine-dark) – метафора, яку часто використовував Гомер для опису морськоi стихii.] доки пiдходила до його чорноти, скидаючи дорогою пластиковий дощовий капелюх у пiсок, але тi пiски кишiли брудом, смiттям, гноем та презервативами, якi винесло море пiсля поневiрянь на берег, наче звiстки iнших часiв. І чому, задумалась Нола, вона мiркуе про презервативи, хоча сама цнотлива i готова зробити аборт власноi долi? Можливо, iй варто було також залишити звiстку, в якiй вказала б, що бiльше не може жити цим пошматованим життям, й утопити себе – це краще