Подвiйний капкан (збiрник)

Андрiй Анатолiйович Кокотюха

TeenBookTo

Дениса Черненка звинувачують у крадiжцi й вимагають грошей за мовчання. Допомогти може дзвiнок друговi – розумнику Максимовi Бiлану. Але вiн не може вiдповiсти, бо сам потрапив у халепу: заблукав у катакомбах, та ще й у Одесi. Отакий подвiйний капкан. Як нашi давнi знайомi з нього вибралися, дiзнаетесь у цiй книжцi. І це ще не все. Бо потiм Максим i Денис мають розкрити крадiжку, яку вчинили Дракула та Мумiя, врятувати справжнього Бетмена вiд справжнього монстра, який пропалюе поглядом дверi й стiни, та уникнути небезпеки, яку готуе майданчик, де знiмають кiно, – хоча знятися в кiно мрiе кожен. Тому пристебнiться – i вперед, до нових пригод!

Андрiй Анатолiйович Кокотюха

Подвiйний капкан

Подвiйний капкан

1. Дружба пiд загрозою

Могло бути краще, але хай уже так.

Це вирiшив для себе Максим Бiлан, коли новий директор iхньоi школи Анатолiй Федорович Громовець на прiзвисько Плазун замiсть того, щоб за своею звичкою зiбрати загальнi збори i при всiх викрити злодiя, спустив цю iсторiю на гальмах. І назавжди припинив iснування так званоi Групи залiзного порядку. Навiть не назвав це невдалим експериментом. Просто наступного дня, пiсля того, як Максим i його друг Денис Черненко зловили злодюжку на гарячому, зi шкiльних коридорiв зникли патрулi старшокласникiв з червоними пов’язками.

Це сталося пiсля того, як новий директор вирiшив домогтися залiзноi дисциплiни в школi. Для цього вiн запропонував учням старших класiв стати його добровiльними помiчниками. Активiсти, начепивши на рукави червонi пов’язки, почали ловити при входi до школи всiх, хто бодай на хвилину запiзнився на урок. З порушниками дисциплiни вiдбувалася виховна розмова в директорському кабiнетi, i навiть хлопцi не завжди могли стримати сльози приниження. Не кажучи вже про дiвчаток: з тими постiйно траплялися iстерики. Правда, вже через три днi такого експерименту кiлькiсть запiзнень звелася до нуля, але цiна цьому була, як на Максима, надто висока.

Одночасно старшокласники почали стежити, щоб пiд час перерв нiхто не бiгав i всi поводили себе пристойно. Вiдчувши безмежнiсть та безкарнiсть влади, керiвник Групи залiзного порядку, спортсмен Вова Завгороднiй, який на пам’ятi Бiлана й Черненка уже попадався на крадiжцi, вирiшив цю саму владу ще бiльше посилити. Вiдповiдно до його плану з роздягальнi та порожнiх класiв почали зникати речi. Порядок, таким чином, мусив стати не просто залiзним, а залiзобетонним. І якби не втрутилися Максим iз Денисом, хто знае, як би далеко зайшов Завгороднiй у своiх планах стати чи не другою людиною в школi пiсля директора.

Нiкого з Групи залiзного порядку не покарали лише через те, що Плазун i сам не знав про цi «кориснi» iнiцiативи свого помiчника. Тому спершу розгубився, а потiм зрозумiв: варто тiльки надати цiй iсторii розголосу, як доведеться багато чого пояснювати, i насамперед – батькам обiкрадених школярiв. Через те крадене тихцем повернули. Просто пiдкинувши пiд парти, а Вова Завгороднiй знову став звичайним, так би мовити, рядовим учнем.

Свою роль, як вважав Максим, зiграло i те, що вiн та Черненко познайомилися з Плазуном ще влiтку. І так само за кримiнальних обставин. Їхнiй майбутнiй директор виявився причетним до не дуже красивоi iсторii викрадення екзотичних тварин, яка так само не пiшла нiкуди – таке вже наше життя. Пiсля того стосунки з директором набули особистого характеру. Отже, викриття злодюжки, а заразом – злочинноi сутностi Групи залiзного порядку i особисто Вови Завгороднього, було iхньою невеличкою перемогою. Та Плазуну не подобалося те, що двое пiдлiткiв знову перемогли його. І визнання невдалостi експерименту одночасно стало б визнанням не те що помилки, а власноi поразки.

Проте Бiлану з Черненком жити стало легше. Їм не потрiбнi були офiцiйнi та публiчнi лаври переможцiв. Вони самi знали, що перемогли, й цього знання iм обом цiлком вистачало.

Проблему Максим Бiлан бачив в iншому: iхня дружба з Денисом, яка виросла з неприязнi та пройшла випробування взаемними образами i так само – спiльними пригодами, тепер опинилася пiд загрозою. Цьо