«Ефект Вертера» та iншi новели

Вiктор Гребенюк

Вiктор Гребенюк

«Ефект Вертера» та iншi новели

ЕФЕКТ ВЕРТЕРА

Того ранку в студii новин Другого регiонального панувало сум’яття.

Удосвiта в передмiстi скоiлась бiда: з покрiвлi недобудованоi багатоповерхiвки вистрибнула школярка й розбилась. Хоча сталося це ще поночi й на безлюдному кварталi – останнiй дiм, за яким уже неоранi поля, – проте одна знiмальна група примчалась навiть ранiше за «швидку» й полiцiю. Зробили ефектну картинку в «Ранковий сполох» (нещасна – те, що вiд неi лишилося, – лежить у калюжi кровi й мозку). Трiшки згодом, пiсля того як оперативники обдивилися труп i знайшла в кишенi записку, великим планом зняли й закривавлену записку: дiвча просило нiкого не звинувачувати, тiльки нещасливе кохання. Тимчасом iнша група пiдняла з лiжок однокласникiв i однокласниць, учительку, сусiдiв i, звiсно ж, маму з татом: про трагедiю вони почули вiд журналiстiв i не могли отямитись. Ну, сказано – професiоналiзм, та й квит. Утерли носа Третьому: тi хоч i виходять в ефiр зi своiм «Гарячим будильником» на пiвгодини ранiше, та нiчого не зняли, тiльки рухомим рядком устигли повiдомити про те сутiнкове нещастя.

Однак на самому Другому тривало сум’яття, i що ближче до ефiру, то густiшала атмосфера. Вiдколи матерiал привезли, переглянули, почали монтувати – у вiддiлi новин не вщухала суперечка. Чи то так яскраво попрацювали оператори, чи слова за кадром брали за живе, але кабiнет гув як вулик.

– Хлопцi, ми вже переступили всяку межу! В нас i так вже новини – самi «страшилки», але такого ще не було. Годi!

– Чом там «не було»?! Чого там «годi»?! Як маньякову расчленьонку показували – ще й не таке було, i рейтинг тодi був ого-го! Пiпл хавае.[1 - Пiпл хавае (жарг.) – народ сприймае.]

– До трясцi той пiпл i той рейтинг! Живем, як в смердючiй клоацi, вже всi провонялись тим негативом. Рейтинг це ще не все!

– Е, нi, друже, рейтинг – це все. Рейтинг – це манi-манi. Це реклама, це нашi зарплати. Рейтинг – це все, а кому такi грошi смердять – «с вещами на выход»!

І лиш Артем, який тим часом монтував новини культури, зберiгав незворушний спокiй. То був типовий iнтелектуал у журналiстських колах: мовчазний, волосся косичкою, сережка у вусi… Особливо ж – мовчазний: якщо не спитаеш, уст не розтулить. Але вже коли говорить, то, як у прислiв’i: хто мовчить – сiмох навчить.

– Артеме, ну скажи хоч ти!..

Всi змовкли.

Артем зняв навушники, зняв окуляри, повернувся й промовив:

– Ми сильно ризикуемо. Всi. Тут може бути ефект Вертера.

– Ану-ну… Ми цю пару, схоже, колективно прогуляли…

– У Гете е роман «Страждання молодого Вертера». Гете в ньому перший використав для романiв психологiчнi засоби. Щоправда, як тепер читати – нiчого особливого, навiть скучнувато, але в кiнцi вiсiмнадцятого то була бомба. Словом, юнак Вертер закохуеться з першого погляду в заручену дiвчину, липне до неi, але вона ж заручена, шансiв нiяких. Вона виходить замiж, а Вертера розбирае все дужче, вiн все ходить i ходить до них, типу як друг сiм’i, а чоловiк навiть якийсь час розумiе й терпить. Але всi тi вiзити вже стають дивними «в очах громадськостi», тодi Вертер не витримуе i пускае собi кулю в лоб. Словом, нам, загартованим Голлiвудом, все це нуднувато, але Гете потiм зiзнався, що вiн описав сам себе. Щоб не пустити собi кулю в лоб, вирiшив написати книгу. «Я написав «Вертера», щоб не стати Вертером».

– А вiн розумiв, що описуе тяжкий грiх? Самогубство – то ж тяжкий грiх.

– Гете був людиною вiруючою, але не християнином. Казав, що е чотири речi, якi йому огиднi: «дим, клопи, часник i хрест». Вiн був масоном у вищих ступенях посвячення; туманна iсторiя, словом. Так от: «Страждання молодого Вертера» мали феноменальний успiх, i пiшла по всiй Європi епiдемiя самогубств. Прочитав книжку, полюбив без вiдповiдi – та й слiдом за Вертером! Перекладуть на iспанську – в Іспанii бiда, перекладуть iталiйською – в Італii… У кiлькох краiнах роман заборонили, навiть в наполеонiвськiй армii. Але вiдтодi у психологii з’явився термiн – «ефект Вертера». Це коли пiд вп