Колекцiя гадiв (збiрник)
Андрiй Анатолiйович Кокотюха
TeenBookTo
Андрiй Кокотюха (нар. 1970 р. у м. Нiжин на Чернiгiвщинi) – сучасний украiнський письменник, сценарист, журналiст. Автор понад 60 художнiх, документальних та науково-популярних книжок. Кiлька рокiв поспiль входить до топ-10 авторiв, чиi твори е лiдерами продажiв в Украiнi, за що вiдзначений як «Золотий письменник» (2012).
А ще Андрiй Кокотюха пише чудовi дитячi книжки. У видавництвi «Фолiо» в серii «TeenBookTo» вийшли друком його збiрки повiстей «Мисливцi за привидами» та «Подвiйний капкан».
Схоже на ящiрку, тiльки в кiлька разiв бiльше, плямиста шкiра, гострi зуби, хижий погляд… Такi екзотичнi тварини з’явилися раптом у звичайнiй рiчцi на Полтавщинi. Але щойно Максим Бiлан дiзнався про велике викрадення екзотичних рептилiй з терарiуму, зрозумiв: не фантастика це, а детектив. Тож разом зi своiм другом Денисом Черненком вiн починае шукати злодiiв. А ще невгамовнi сищики закриють небезпечний Клуб Боягузiв, зловлять за руку викрадачiв дiтей i навiть зможуть зашкодити спробi створити злодiйську корпорацiю в рiднiй школi. Пориньте у небезпечнi та веселi пригоди разом iз шаленою парочкою ваших ровесникiв!
Андрiй Кокотюха
Колекцiя гадiв
© Андрiй Кокотюха, 2014
© В. М. Карасик, художне оформлення, 2017
© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2017
* * *
Клуб Боягузiв
1. Подорож тривае
– Без вас я нiкуди не поiду! – заявила Оксана Дорошенко.
Ну ось, знову починаеться…
Максим Бiлан i Денис Черненко знайомi з нею лише два мiсяцi. А бачилися i того менше. Якщо скласти докупи всi днi, якi вони проводили разом, то i двох тижнiв не набереться.
Познайомилися вони, коли шкiльна музична група «Гурт Тiни», солiсткою якоi була Оксана, мало не розпалася через кошмари. Вони ввижалися дiвчинцi в темному пiдвалi, де група репетирувала, готуючись до конкурсу шкiльних ансамблiв. Репетицii зривалися, Оксана була в панiцi. І лише хитрiсть Бiлана та смiливiсть Черненка вивели «кошмарика» на чисту воду.
Потiм «Гурт Тiни» перемiг у конкурсi та виграв головний приз – поiздку в Прикарпаття на фестиваль шкiльних ансамблiв. Туди, в Шешори, приiхали тинейджерськi гурти мало не з усiеi Украiни. Оксана вважала: аби не вчасне втручання Максима з Денисом, «Гурт Тiни» нiколи б сюди не потрапив, бо музиканти образилися б на неi через дурнi забобони i залишили групу. А так уберегли гурт вiд розвалу, iще й перемогли з великим вiдривом. І тому хлопцiв не те щоб попросили, а поставили перед фактом: «Їдете з нами на фестиваль, i край!»
Бiлан i Черненко не вельми опиралися. Максимовi батьки пообiцяли Денисовiй мамi, що з дiтьми нiчого не станеться й обидва будуть пiд постiйним контролем. Для цього тато навiть видав Максимовi мобiльний телефон i грошi спецiально для поповнення рахунку. Єдина умова: не вимикати мобiлку. А Денисова мама навiть зрадiла. Вiн був старшим у родинi, крiм нього, ще двое молодших: братик i сестричка, – батька не було. Тому жiнка, яка втомлювалася на кiлькох роботах, неабияк зрадiла – нехай ii хлопець трошки вiдпочине в горах. Не все ж йому кожного лiта до баби в село перебиратися.
Єдине, чого нiхто в цiй ситуацii не врахував, – Максим Бiлан i Денис Черненко поки що справжнiми друзями не були. Надто мало в них спiльного. Максим багато читав, мiг дати раду комп’ютеру, без проблем користувався Інтернетом i чудово грав у шахи. Денис книжок майже не читав, хiба комiкси в журналах про супергероiв. Кiно так само не дуже любив, не кажучи вже про театр. Може, все б змiнилося, якби не треба було хлопцевi на правах старшого мужчини в родинi допомагати мамi з меншими дiтьми, ходити по магазинах, виконувати iншу дрiбну хатню роботу. Зате Черненко щиро захоплювався спортом, вважався перспективним спортсменом, був улюбленцем iхнього вчителя фiзкультури Олексiя Валерiйовича i навiть посiв призове трете мiсце у змаганнях за Золотий кубок.
Халепа з Золотим кубком, до речi, i познайомила хлопцiв. А далi подii якось самi собою почали розвиватися: стрибала ця дивна парочка з пригоди у пригоду. Ось i у Шешорах, буквально кiлька днiв тому. Не встигли приiхати, як спочатку посварилися, по