Сестра Керрi

Теодор Драйзер

«Сестра Керрi» – перший роман видатного американського письменника Теодора Драйзера, який був виданий у 1900 р. Героiнею роману стала вiсiмнадцятирiчна дiвчина з провiнцiйного мiстечка, яка покинула велику родину i переiхала до Чикаго, щоб спробувати здiйснити «американську мрiю» – здобути достойне мiсце пiд сонцем. Але життя у великому мiстi виявилось зовсiм не таким, як його уявляла собi Керрi. Втративши роботу, вона змушена стати коханкою чоловiка, який пiшов на злочин, – вкрав грошi, – щоб мати змогу бути поряд з нею. Та згодом, ставши популярною комедiйною акторкою, Керрi покинула його, i вiн покiнчив життя самогубством.

Керрi посiла достойне мiсце у суспiльствi, стала заможною, та чи стала вона щасливою?..

Теодор Драйзер

Сестра Керрi

Роздiл I

Магнiт дiе. За примхою стихiй

Керолайн Мiбер сiдала в денний поiзд, що прямував до Чикаго. Все ii майно вмiстилося в невеличку валiзу, а ще вона мала дешевеньку сумку пiд крокодилову шкiру, на додачу – бутерброд у картоннiй коробочцi та жовтий шкiряний гаманець iз квитком, папiрцем з адресою сестри, котра мешкала на Ван-Б’юрен-стрiт, i чотирма доларами. Був серпень 1889 року.

Керолайн, вiсiмнадцятирiчна дiвчина – жвава, але сором’язлива – була сповнена iлюзiй, властивих недосвiдченiй юностi. Певна рiч, був жаль при розставаннi з родиною, але що iй було втрачати? Ряснi сльози котились у неi при прощальному поцiлунковi матерi, ii горло стислося, коли вагони саме простукотiли повз млин, – там татко працював поденно. Лише щемке зiтхання вирвалося з грудей, коли такi звичнi зеленi околицi мiста пропливали за вiкном – прощавай, рiдна домiвко, дiвочi роки – всi цi узи вже розiрвано без вороття…

Хоча – хтозна, адже можна зiйти на найближчiй станцii i знов повернутися додому. Попереду незнайоме велике мiсто, але ж сполучення тут регулярне – поiзди прибувають щодня. Та й Чикаго не так уже й далеко вiд Колумбiя-Сiтi. Хiба кiлька годин iзди, якихось кiлькасот миль, – перешкода? Вона витягла папiрець iз адресою сестри – цiкаво, де це? За вiкном мелькав зелений краевид, а дiвчина поринула у своi швидкоплиннi думки, не помiчаючи нiчого. Що то чекае ii в отому Чикаго?

Ну от, дiвчина полишила батькiвський дiм у вiсiмнадцять, i куди поведе ii доля? Чи потрапить вона в надiйнi руки, i душа ii розвиватиметься, швидко засвоюючи уроки доброчесностi, чи ii затягне стрiмкий вир… Щось середне тут неможливе.

Велике мiсто сповнене усiляких згубних принад, куди небезпечнiших, анiж якийсь спокусник. Тут задiянi такi могутнi сили, що збуджують найтоншi емоцii, ваблять нездоланними спокусами мiськоi культури. Сяйво тисяч вогнiв дiе не менш гiпнотично, нiж палкий блиск закоханих очей. Ота круговерть для недосвiдченоi дiвчини спричиняе приголомшливий вплив, не пiдвладний людинi. Розмаiття звукiв, вирвисько життя у велетенському нагромадженнi людських вуликiв – усе це бентежить, хвилюе. І скiльки звабного може все це нашепотiти в беззахисне дiвоче вухо. А поруч – нiкого, хто б пояснив, порадив, застерiг! Не знаючи того, що криеться за слiпучою завiсою, людина часто потрапляе в тенета, бо ота музика присипляе, ослаблюе або й геть руйнуе, здавалось би, такi мiцнi принципи доброчестя.

Керолайн, себто «сестра Керрi» – так нiжно називали ii вдома, ще була надто нерозвинена, щоб спостерiгати й аналiзувати. Молодостi властивий егоiзм, правда не надмiрний. Сповнена юних мрiй, iз вродженою кмiтливiстю в очах, гарненька своею молодiстю, хоча й малопомiтна, вона, немов нерозквiтла уповнi квiтка, становила отой зразок американки середнього класу в третьому поколiннi, що колись переселились в Новий свiт. Книжки ii геть не цiкавили, – то було надто складно – опановувати мудрiсть за сiмома печатями. Мистецтва кокетування Керрi ще не засвоiла, не навчилася грацiозно вiдхиляти голiвку, руки були незграбнi, а нiжки, хоч i маленькi, ступали важко. Однак iй хотiлось справляти гарне враження, вона гостро вiдчувала життя, але понад усе прагла вирватися iз убогого iснування…

Дiвчина вже поповнила ряди хоробрих завойовникiв, що вирушали на розвiдку, мрiючи пiдкорити таемниче мiсто, плекаючи з