Шостий. Спогади про майбутне

Євген Магда

Коротка i дуже яскрава розповiдь про п’ятьох президентiв – Леонiда Кравчука, Леонiда Кучму, Вiктора Януковича та Петра Порошенка. Робота iх прем’ерiв та парламенту, факти iз виборчих кампанiй, особливостi правлiння кожного та виважена оцiнка iхнiх полiтичних дiй, а також дослiдження полiтичного портрету майбутнього керiвника держави – Євген Магда змальовуе образ шостого президента i прогнозуе реальнiсть, яка уже чекае на украiнцiв.

Євген Магда

Шостий. Спогади про майбутне

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнсь-кою мовою, 2017

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», художне офор-млення, 2017

* * *

Передмова

Масштаб повноважень Президента. Центр системи в украiнськiй полiтицi. Достроковi парламентськi вибори як каталiзатор старту президентськоi кампанii. Історичне значення президентських виборiв.

Украiна живе вiд однiеi президентськоi кампанii до iншоi. Цей алгоритм полiтичного життя усталився вже давно, i змiнювати його нiхто не збираеться. Однi побачать у наведеному фактi вiдлуння козацькоi вольницi та гетьманськоi влади, iншi, навпаки, шукатимуть у цьому выдбиток столiть розвитку украiнського народу в абсолютистських монархiях Габсбургiв та Романових або пригадають недавне минуле та залежнiсть 1/6 частини суходолу вiд волi вождя партii та пролетарiату. Проте справа нинi в iншому: обираючи Президента, мiльйони наших спiвгромадян пiдсвiдомо намагаються закрити прогалину в пантеонi нацiональних героiв та визнаних авторитетiв. Вiн так i не постав за чверть столiття незалежного розвитку. Пiд час президентських виборiв Украiна, можливо, не лише обирае власне майбутне, але й шукае непохитний мов скеля авторитет, який зможе повести за собою нацiю в днi випробувань.

Проте з 2014 року справедливим е також iнше твердження: Президент притягуе негатив через обрання в першому турi виборiв. Звiсно, це не той випадок, коли обраний у 1991 роцi Леонiд Кравчук у 1994 роцi пiд тиском полiтикуму та обставин був змушений пiти на дочаснi вибори з розрахунком перемогти та змiцнити свою владу. Петро Порошенко у 2014 роцi був найбiльш пiдготовленим для того, щоб стати главою держави, i виграв перегони «на класi» за рахунок фiнансових та iнформацiйних ресурсiв, а також власноi мобiлiзованостi. Нинi, пiсля подолання п’ятим Президентом екватора президентськоi каденцii, в Украiнi складно знайти реального претендента на посаду гаранта Конституцii, який не лише був би готовим кинути виклик чинному Президентовi, але й представляв би новий полiтичний клас.

Тим часом полiтична елiта краiни та значна частина громадян не налаштованi пробачати п’ятому Президентовi його статус «заможного та впливового», який вiн набув задовго до приходу на Банкову. Хоча в Украiнi заборонено дiяльнiсть Комунiстичноi партii, проте iдеi всезагального зрiвняння та зневаги до багатства, хай яким шляхом його набуто, надмiру живучi. Якщо згадати, що Петро в перекладi з давньогрецькоi означае «камiнь», то нескладно здогадатися, як багато охочих буде «лупати цю скалу» пiд час наступних президентських перегонiв. Однак основна iнтрига полягае в тому, чи буде знайдено консолiдовану кандидатуру, спроможну не лише об’еднати людей, але й втiлити iхнi надii на змiни в суспiльно-полiтичному життi.

Соцiологiчнi дослiдження свiдчать, що вiд третини до половини наших спiвгромадян не мають чiтких уподобань щодо кандидатури майбутнього Президента. Зрозумiло, що чинний глава держави мае певну перевагу за рахунок своiх прибiчникiв та адмiнiстративного ресурсу, вплив якого на вибiр у кабiнцi для голосування все ж е гiперболiзованим.

Навеснi 2017 року украiнська опозицiя блискуче довела власну багатовекторнiсть. Їi представники не змоглизабезпечити ефективний наступ на владу i не продемонстрували суспiльству (насамперед тим громадянам, хто не визначився з полiтичним вибором) нагальну потребу проведення дочасних парламентських виборiв. Так, я не помиляюся: без достроково обраноi Верховноi Ради та нового прем’ер-мiнiстра (бажано з досвiдом роботи на посадi) го