Назад к книге «Протистояння. Том 2» [Стивен Кинг, Стівен Кінг]

Протистояння. Том 2

Стiвен Кiнг

На територii Сполучених Штатiв Америки пiсля епiдемii супергрипу, яка вбила майже все людство, серед безлiчi мертвих мiст постають два живих, де вцiлiлi люди пробують будувати нове суспiльство. У другому томi «Протистояння» Добро i Зло сходяться у вирiшальному двобоi, i Зло в його земному втiленнi здаеться майже всесильним: воно здатне бачити на милi навкруг i мае на своему боцi чимало людей, якi можуть запустити в дiю найстрашнiшi бойовi машини й розпочати вiйну. Чи вдасться тим, хто на боцi Добра, зробити правильний вибiр? Куди вiн iх приведе?

Стiвен Кiнг

Протистояння. Том 2

Обережно! Ненормативна лексика!

Книга II

(продовження)

Роздiл 47

Коли настав час, усе трапилося швидко.

Було 30 липня, десь за чверть дев’ята, i проiхали вони лише годину. Рухалися повiльно, бо минулоi ночi пройшла сильна злива i асфальт став слизьким вiд води. Учора вранцi Стю розбудив спершу Френнi, а тодi й Гарольда з Гленом та розказав iм про самогубство Пiрiон, i вiдтодi iхня четвiрка майже не розмовляла. Вiн винуватив себе, безпорадно думала Френ. Винуватив себе за щось, де його провини було стiльки ж, як i в нiчному дощi.

Френнi хотiлося сказати йому про це. Частково для того, щоб вiдчитати за егоцентризм, частково тому, що вона кохала його. Друге було фактом, якого вона вже не могла приховувати вiд себе. Вона гадала, що зможе переконати його вiдмовитися вiд думки, нiби смерть Пiрi сталася з його провини… однак щоб переконати його, iй потрiбно показати йому своi справжнi почуття. Френ подумала, що доведеться грати вiдкрито. Так, щоб вiн це помiтив. Але й Гарольд також це побачить. Тож цей варiант виключений… принаймнi поки що. Френ гадала, що треба зробити це якнайшвидше, Гарольд чи не Гарольд. Не може вона ним вiчно опiкуватися. Тож йому доведеться про все дiзнатись i… прийняти чи не прийняти. Френ боялася, що Гарольд обере останне. Таке рiшення могло призвести до чогось жахливого. Урештi-решт, у них при собi чимало стволiв.

Вона раз по раз прокручувала цi думки в головi, аж раптом за поворотом вони натрапили на великий дiм-причеп, який перевернувся та повнiстю перекрив дорогу. Його рожевий гофрований бiк i досi виблискував вiд нiчного дощу. Це було досить дивно, та на додачу вони побачили ще три унiверсали й великий евакуатор, що припаркувалися на узбiччi. І навколо них стояли люди, щонайменше дюжина.

Френ так здивувалася, що рвучко загальмувала. Їi «хонда» ковзнула мокрою дорогою i мало не скинула Френ, перш нiж та встигла нею оволодiти. А тодi вони зупинилися бiльш-менш прямою шеренгою i вражено заклiпали очима вiд вигляду стiлькох живих людей в одному мiсцi.

– Окей, злазьте з мотоциклiв, – мовив один iз чоловiкiв.

Вiн був високим, iз пiсочного кольору бородою, у чорних сонцезахисних окулярах. На мить Френ знову опинилася на мейнськiй заставi, коли патрульний зупинив ii за перевищення швидкостi.

«Зараз вiн ще попросить показати водiйськi посвiдчення», – подумала Френ. Та це був не Самотнiй Патрульний, який ловив правопорушникiв i виписував квитанцii любителям погазувати. За жовтобородим стояло коротким стрiлецьким ланцюгом iще трое чоловiкiв. Усi решта були жiнками. Щонайменше вiсiм жiнок. Вони мали переляканий, блiдий вигляд i маленькими групками купчилися бiля унiверсалiв.

Жовтобородий мав при собi пiстолет. Кожен чоловiк за його спиною був озброений. Двое з них почiпляли на себе рiзноманiтне вiйськове спорядження.

– Чорт, злазьте, я сказав, – повторив бородань.

Один iз чоловiкiв позаду нього загнав патрон у коробку дула, i в туманному вранiшньому повiтрi почулося неприемне клацання, гучне й наказове.

Глен iз Гарольдом здавалися спантеличеними й наполоханими.

«Вони ж як мiшенi в тирi», – думала Френнi з дедалi бiльшою панiкою. Вона й сама поки що не цiлком усвiдомила ситуацiю, та спiввiдношення iхнiх кiлькостей Френ не подобалося. «Чотири чоловiки, вiсiм жiнок, – сказав ii мозок, а тодi повторив гучнiше й збентежено: – Чотири чоловiки! Вiсiм жiнок!»

– Гарольде, – тихо сказав Стю.

Щось з’явилося в його о