Повернення у притулок
Меделiн Ру
Притулок #2
Ден та його друзi бачать дивнi й моторошнi сни про те, що сталося з ними минулого лiта в коледжi Нью-Гемпшир. Щоб позбутися iх, вихiд один – повернутися в те мiсце й поглянути в обличчя своiм жахам. Коли до кожного з них приходить лячна свiтлина з написом «З тобою не покiнчено», пiдлiтки розумiють, що просто так забути про все не вдасться. Настав час дiяти…
Меделiн Ру
Повернення у притулок
Жодну з частин даного видання не можна копiювати або вiдтворювати в будь-якiй формi без письмового дозволу видавництва
Опублiковано за сприяння HarperCollins Children’s Books, пiдроздiлу HarperCollins Publishers
Перекладено за виданням: Roux M. Sanctum: A Novel / Madeleine Roux. – New York: HarperCollins Publishers, 2014. – 352 р.
© HarperCollins Publishers, 2014
© HarperCollins Publishers, обкладинка, 2015
© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2016
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад та художне оформлення, 2016
* * *
Присвячую моiй сiм’i, яка нiколи не втомлюеться дивувати мене своею вiрою, пiдтримкою i любов’ю. Якщо на планетi i е кращi за моiх рiдних, то я нiколи iх не зустрiчала.
Реальнiсть, яку заперечують, повертаеться, щоб терзати.
Фiлiп К. Дiк
Пролог
То був карнавал свiтла, звукiв i запахiв, похилених, смугастих, як льодяники, наметiв i смiху, що гарматними пострiлами гримiв по звивистих вуличках. На кожному кроцi траплялись якiсь цiкавинки. На пiдвищеннi чоловiк вивергав полум’я. У повiтрi повис важкий солодкавий запах тiстечок i попкорну, вiн дражнив нюх, а тодi ставав геть нудотним. А в останньому наметi був чоловiк iз довгою бородою – вiн не обiцяв багатств або чудес i навiть не пропонував зазирнути в майбутне. Нi. Чоловiк в останньому наметi обiцяв те, чого маленький хлопчик прагнув понад усе на свiтi.
Контроль.
Роздiл № 1
«Друзi, ви менi не повiрите, – надрукував Ден i, глянувши на монiтор, похитав головою. – Спецiалiст iз керування пам’яттю? Невже такий i справдi iснуе? Хай там як, просто перегляньте вiдео i скажiть, що ви про це думаете!»
Курсор кружляв навколо останнього речення – воно видавало його розпач. Начхати. Ден справдi вже почав втрачати надiю. Три останнiх повiдомлення залишились без вiдповiдi, i вiн уже почав сумнiватися, чи Еббi з Джорданом взагалi iх читають.
Вiн натиснув «Вiдправити».
Тодi вiдсунувся вiд столу i покрутив шиею, прислухаючись до хрускоту в хребтi. Закрив ноутбук – може, занадто рiзко, – пiдвiвся i запхав його до наплiчника помiж книжок i паперiв. Щойно вiн усе поскладав, як продзвенiв дзвоник, i вiн вийшов з бiблiотеки в коридор.
Учнi рухалися довгою колоною. Ден помiтив кiлькох однокласникiв з курсу математичних обчислень, i вони помахали йому, коли вiн пiдiйшов до iхнiх шафок. Мiссi, невеличка брюнетка iз розсипом веснянок на носi, прикрасила дверi своеi шафки всiма налiпками i листiвками з «Доктора Хто», якi iй тiльки вдалося знайти.
Високий довготелесий хлопець на iм’я Тарiк витягав книжки iз сусiдньоi шафки, а бiля нього стояв найнижчий хлопець серед усiх дванадцятикласникiв, Беккет.
– Привiт, Дене, – привiталася Мiссi. – Нам бракувало тебе у iдальнi. Куди ти подiвся?
– А, та я ходив до бiблiотеки, – вiдповiв Ден. – Мав закiнчити дещо з лiтератури.
– Боже, вам доводиться так багато готуватися до тих урокiв, – сказав Бекетт. – Я радий, що в мене тiльки англiйська.
– Отож, Дене, коли ти пiдiйшов, ми якраз говорили про «Макбета». Плануеш iти?
– Я чув, що постановка просто чудова, – додав Тарiк, з брязкотом зачиняючи свою шафку.
– Я навiть не знав, що у нас будуть ставити «Макбета», – зiзнався Ден. – Це що, якийсь драмгурток?
– Так, i там буде Еннi Сi. От тобi й вагома причина, щоб пiти. – Беккет лукаво посмiхнувся до хлопцiв, Ден мимовiльно посмiхнувся у вiдповiдь, i всi четверо рушили коридором. Ден не мiг пригадати, якi наступнi уроки були у його однокласникiв, проте, хоча насправдi у бiблiотецi вiн нiчого не вчив, зараз вiн пiдiймався на другий поверх на заняття з лiтератури. Не те