Стань сильнiшим
Брене Браун
Брене Браун – американська письменниця й психолог, професор Г’юстонського унiверситету, яка вивчае проблеми сорому та вразливостi. «Стань сильнiшим» – книга про те, як знайти в собi мотивацiю та сили здолати життевi негаразди й втрати. Бестселер за версiею «The New York Times», який уже понад рiк залишаеться однiею з найпопулярнiших книг iз психологii за рейтингом Amazon.
Гумор i вiдвертiсть, що дозволяють Брене достукатися до зневiрених сердець, також зробили популярними ii публiчнi виступи: вiдеодоповiдь письменницi про вразливiсть на щорiчнiй Американськiй iнтелектуальнiй конференцii TED стала п’ятою у свiтi за популярнiстю серед виступiв президентiв та нобелiвських лауреатiв, зiбравши бiльше нiж 25 мiльйонiв переглядiв.
Жiнка, яка пережила болiсне розлучення, чи менеджер пiсля невдалого проекту – немае рiзницi, боретеся ви з особистими чи професiйними труднощами. Пiсля падiння необхiдно пiднiматися. Важливо лише одне: не ховати в собi бiль невдачi в очiкуваннi емоцiйного вибуху, депресii чи хвороби, а отримати знання про своi почуття. Вони стануть основою нових, кращих стосункiв! Розпiзнати своi емоцii, проаналiзувати, що у ваших думках е правдою, а що – вигадками та припущеннями, – i написати нове, щасливе закiнчення власноi iсторii. Брене Браун вважае: найкращий психолог, який дасть лад вашому життю, – це ви самi!
Брене Браун
Стань сильнiшим
Деякi iмена й характери згаданих людей змiнено з метою приховати iхню особистiсть. Будь-яка подiбнiсть iз живими або померлими людьми е випадковим i ненавмисним збiгом
Усiм вiдважним i з розбитим серцем, якi навчили нас пiдводитися пiсля падiння.
Ваша вiдвага заразлива
Нотатки про дослiдження i розповiдi як метод
У 1990-х, коли я почала вивчати теорiю соцiальноi роботи, у цiй царинi вже тривали суперечливi дебати про природу знань i iстини. Чи знання, отриманi з досвiду, цiннiшi за данi, отриманi методом контрольного наукового дослiдження? Якi дослiдження потрiбно описувати в спецiалiзованих виданнях, а якi не варто? Це була запекла суперечка, вона нерiдко викликала помiтне напруження мiж викладачами.
Нам, докторантам, частенько доводилося брати чийсь бiк. Нашi науковi керiвники переконували нас вiддавати перевагу доказам над досвiдом, аргументам над вiрою, науцi над мистецтвом i точним даним над оповiдями. За iронiею долi, водночас нашi звичайнi викладачi вчили нас, що фахiвцi iз соцiальних питань мають остерiгатися фальшивих дихотом?й – формулювань типу «ти або такий, або iнший». По сутi, нас учили, що, коли постае дилема «або – або», перше питання, яке ми повиннi поставити, – «Хто отримуе зиск вiд того, що примушуе людей обирати?»
Поставивши питання «Кому вигiдно?» у суперечцi про соцiальну роботу, отримуеш очевидну вiдповiдь: ученi, якi спецiалiзуються на кiлькiсних дослiдженнях, отримують перевагу, якщо iхня спецiалiзацiя вважаеться единим шляхом до iстини. У моему коледжi перевагу вiддавали традицiйним методам, практично не навчаючи нас якiсним методам дослiдження i дозволяючи користуватися тiльки кiлькiсними методами пiд час написання наукових робiт. У нас був лише один пiдручник з якiсних дослiджень – через нiжно-рожеву обкладинку його прозвали «дiвчачим».
Ця дискусiя стала для мене особистою, коли я закохалася в якiснi дослiдження – обгрунтованi теоретичнi дослiдження, якщо бути точною. Я будь-що iх використовувала, знаходячи соратникiв в коледжi i за його межами. Я обрала своiм методистом Барнi Глейзера з Медичноi школи Калiфорнiйського унiверситету в Сан-Франциско, який разом з Ансельмом Штрауссом е творцем методу обгрунтованоi теорii.
Я досi перебуваю пiд сильним враженням вiд прочитаноi ще в 1990-х статтi «Численнi шляхи пiзнання» («Many Ways of Knowing»). Їi написала Енн Гартман, впливова редакторка одного з найпрестижнiших часописiв того часу. У своiй передовицi вона писала:
«Ми дотримуемося позицii, що iснуе безлiч iстин i безлiч способiв пiзнання. Кожне вiдкриття поглиблюе наше знання, а кожен спосiб пiзнання поглиблюе наше розумiння i додае наступний вимiр до нашоi картини свiту… Наприклад, масовi дослiдження тенденц