Назад к книге «ДНК» [Юрій Винничук, Сергій Вікторович Жадан, Андрей Анатольевич Кокотюха, Андрій Кокотюха, Юрий Павлович Винничук, Фоззі, Макс Кідрук, Ірена Ігорівна Карпа, Володимир Рафєєнко]

ДНК

Андрiй Анатолiйович Кокотюха

Ірена Ігорiвна Карпа

Фоззi

Володимир Рафеенко

Сергiй Вiкторович Жадан

Юрiй Павлович Винничук

Макс Кiдрук

У недалекому майбутньому украiнський студент Андрiй Чумак погодився взяти участь у науковому експериментi й за допомогою розшифровки коду ДНК вiзуалiзувати «пам’ять поколiнь» – вiдчути й особисто пережити найяскравiшi моменти з життя сiмох своiх предкiв. Найстрашнiше, що вiн боявся побачити, – як дiдусь зраджуе бабцю. Та його новi спогади склалися в приголомшливу, жорстоку у своiй правдивостi iсторiю краiни: правда народовцiв кiнця ХІХ столiття, правда паризьких емiгрантiв, правда селян з ядерного полiгону Харкiвщини, правда переселенцiв з охопленого вiйною Донбасу – усе це в ДНК Чумакiв!

Сергiй Жадан, Юрiй Винничук, Ірена Карпа, Фоззi, Андрiй Кокотюха, Володимир Рафеенко, Макс Кiдрук

ДНК

Обережно! Ненормативна лексика!

Intro

6 травня 2057 року, 10:00

Унiверситет Гуанчжоу, Китай

Брифiнг керiвника проекту «Z» професора Чень

Шановнi колеги та представники преси. Сьогоднi я маю честь показати вам першу частину презентацii нашого проекту «Z», над яким моя група працювала понад двадцять рокiв. Повiрте, це довго й це було справдi важко.

Як ви знаете, у 2021 роцi, пiд тиском США i Європи, Китай вирiшив бiльше не проводити експериментiв iз людським ДНК. Окей, нашi попередники були змушенi сказати свiтовi: «Окей». Ви всi прекрасно пам’ятаете, як нашi iндiйськi колеги трiумфально презентували першу клоновану людину – Доллi. Весь свiт спостерiгав за першими кроками штучноi людини, тодi як ми були змушенi проводити своi експерименти, не порушуючи чинне законодавство нашоi великоi краiни.

Але ми працювали в другому напрямку й тепер готовi показати результати цiеi роботи, яку особисто я вважаю найважливiшою в Сонячнiй системi.

«Оплески».

Дякую. Ви знаете, я вирiшив, що ми розiб’емо нашу презентацiю на двi частини, i сьогоднi на вас чекае перша, у якiй я намагатимусь обiйтися без важкоi, суто науковоi iнформацii. Уже за тиждень на вас чекае повноцiнна прес-конференцiя, на якiй ми вiдповiмо на всi питання, що неодмiнно з’являться, а я назву всiх причетних до проекту «Z», i вiдтодi iхнi iмена назавжди лишаться в iсторii цiеi цивiлiзацii.

«Тривалi оплески».

Дякую ще раз. Отже, ми починаемо… Заплющте очi. Усi-усi, я бачу хитрунiв, якi прагнуть першими побачити це диво. Заплющте очi й уявiть, що ви стоiте на даху головного корпусу нашого унiверситету. На самому краечку. Ага, лячно. І я вас розумiю. Бiльше того, вас зрозумiе кожна присутня на Землi людина. Ми побоюемося висоти, бо пам’ятаемо, як падали нашi пращури. Вони ламали ноги, руки й хребти. Вони пробивали своi нерозумнi голови, лишаючи нам цi спогади, якi мiстить людське ДНК.

Так, нам давно не можна робити нових людей, але хто забороняв нам вивчати старих? Нiхто. За останнi двадцять рокiв учасники проекту «Z» просунулися вглиб вiкiв – i це не порожнi слова. Нi. Ми нарештi навчилися зчитувати людську пам’ять iз ДНК, фiксуючи шоковi спогади, якi намагалися нам передати нашi пращури. Бiльше того, ми тепер знаемо про них усе.

Рiк тому ми впритул наблизилися до фiналу проекту. О, як же ми хотiли тодi зiбрати всiх присутнiх й подiлитися з шановним товариством цiею величезною радiстю! Але ми пам’ятали про можливi юридичнi наслiдки цiеi презентацii, тому моi колеги-юристи тодi почали готувати документи, якi б дозволили нам спокiйно презентувати проект «Z» в усiй, так би мовити, красi. Паралельно ми шукали людину, якiй би довелося першою пригадати своiх пращурiв.

І ми обрали одного з iноземних студентiв, так порадили нашi юристи. Через тиждень ця людина сидiтиме разом з усiма учасниками проекту. Я просто скажу, що це хлопець з Украiни, який вивчае в нашому унiверситетi економiку. Його звати Андрiй Чумак, йому 20 рокiв. За iронiею долi, його прiзвище в украiнськiй мовi означае «купець-мандрiвник», i я вважаю, що це символiчно, адже вiн став першим в iсторii нашоi цивiлiзацii мандрiвником у часi. Забiгаючи наперед, скажу, що доля зiграла з його ро