Вiдьмак. Хрещення вогнем
Анджей Сапковський
Вiдьмак #5
У пошуках Цiрi – зниклоi пiд час битви на островi Танедд названоi доньки – Геральт вирушае у вiдчайдушну мандрiвку охопленими кривавою вiйною королiвствами. Дивна компанiя дiлить з ним небезпеки подорожi: вiрний друг поет Любисток, вправна лучниця Мiльва, врятований вiдьмаком нiльфгардець Кагiр i химерний цирульник Емiель Регiс, на якого натрапили на старому кладовищi…
Обережно! Ненормативна лексика!
Анджей Сапковський
Вiдьмак. Хрещення вогнем
© Andrzej Sapkowski, Warszawa, 2014
© CD PROJEKT S.A., карта, обкладинка
© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2016
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад та художне оформлення, 2016
Обережно! Ненормативна лексика!
Хрещення вогнем
Trought these fields of destruction
Baptism of fire
I,ve watched all your suffering
As the battles raged higher
And though they did hurt me so bad
In the fear and alarm
You did not desert me
My brothers in arms…
Dire Straits[1 - Куплет з пiснi британськоi рок-групи «Dire Straits» «Brothers In Arms», «Брати по зброi»: «Крiзь терени розрухи, вогняного хрещення бога, я дивився на бiль ваш у захватi вищого бою, i, хоча, коли поранило мене сильно та боляче у страху вiд сигналу тривоги, скажи – ти ж мене не полишиш, мiй брате по зброi?» (Переклад з англ. Ю. Гордiенко.)]
Роздiл 1
Промовила тодi фея до вiдьмака: «Таку я тобi дам пораду: взуй чоботи залiзнi, а у руки вiзьми залiзного костура. Йди у залiзних чоботях на кiнець свiту, а шлях перед собою костуром намацуй, сльозами кропи. Йди крiзь вогонь i воду, не зупиняйся, назад не озирайся. А як уже зiтреться в тебе взуття, як зiтреться в тебе костур залiзний, як висохнуть уже вiд жару й вiтру очi твоi так, що вже жодноi сльози з них не витече, то тодi на кiнцi свiту знайдеш ти те, що шукаеш i що кохаеш. Може».
І пiшов вiдьмак крiзь вогонь i воду, назад не озираючись. Але не взяв iз собою анi чобiт залiзних, анi костура. Взяв тiльки вiдьмацького меча свого. Не послухав вiн слiв феi. І правильно зробив, бо була то зла фея.
Флоуренс Деланной. Казки й казання
У кущах дерлися птахи.
Узбiччя яру поросло густою, щiльною масою ожини й барбарису, вимарене мiсце для гнiздування та поживи, тож не було нiчого дивного, що птаством там аж кишiло. Завзято видавали трелi зеленяки, щебетали чечiтки та кропив’янки, час вiд часу лунало також звучне «пiнк-пiнк» зяблика. Зяблик на дощ дзвонить, – подумала Мiльва, машинально глянувши на небо. Хмар не було. Але зяблики завжди дзвонять на дощ. А трохи дощу було б доречно.
Мiсце навпроти виходу з яру було хорошим мисливським угiддям, що давало непоганi шанси на вдале полювання, особливо тут, у Брокiлонi, лiгвi звiрини. Дрiади, якi володiли чималим шматком лiсу, полювали надзвичайно рiдко, а людина ризикувала заходити сюди ще рiдше. Тут будь-який ловець м’яса чи шкiр сам ставав об’ектом полювання. До прибульцiв брокiлонськi дрiади милосердя не проявляли. Мiльва переконалася колись у цьому на власнiй шкiрi.
Чого-чого, а звiрини у Брокiлонi не бракувало. Втiм, Мiльва сидiла у засiдцi вже бiльше двох годин, а й досi нiщо не виходило на пострiл. Полювати з маршу вона не могла – спека, що панувала вже мiсяцi, вислала гущавину хмизом та листям, якi трiщали на кожному кроцi. У таких умовах тiльки нерухомiсть у засiдцi могла принести успiх i здобич.
На гриф луку всiвся метелик адмiрал. Мiльва його не полохала. Спостерiгаючи, як той розкладае i складае крила, дивилася одночасно на лук, нове надбання, яким вона все ще не перестала втiшатися. Була вона лучницею за покликанням, любила добру зброю. А та, яку вона тримала у руках, була найкращою з найкращих.
Мiльва мала у життi чимало лукiв. Стрiляти вчилася зi звичайних ясеневих i тисових, але швидко вiдмовилася вiд них на користь складних ламiнатiв, що iх застосовували дрiади й ельфи. Ельфiйськi луки були коротшими, легшими i зручнiшими, а дякуючи пошаровому композиту дерева й звiрячих жил[2 - Композитнi луки, на вiдмiну вiд тих, що створюються з однорiдного матерiалу, складаються з частин, рiзних за пружнiстю; таким чином, композитний лук м