Ми – це наш мозок
Дiк Свааб
Дiк Свааб – лiкар та вчений-нейробiолог зi свiтовим iм’ям, який з 1978 по 2005 рiк був керiвником Нiдерландського iнституту головного мозку при Нiдерландськiй королiвськiй академii наук, почесний професор нейробiологii в Унiверситетi Амстердаму, лицар ордену Нiдерландського лева, автор понад 540 наукових статей i спiвавтор близько 200 книг. Але жодна з них не спричинила такого шквалу суперечок, як видана 2010 року науково-популярна книга «Ми – це наш мозок». У 2011 роцi вона стала науковим бестселером, посiвши за популярнiстю в Нiдерландах четверте мiсце. Сьогоднi продано вже понад 300 тисяч примiрникiв книги, яка знайшла свого читача в багатьох краiнах свiту.
Дiк Свааб
Ми – це наш мозок
© Dick Swaab, 2010
© Droemer Verlag, 2011
© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2016
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2016
Ми – це наш мозок
Присвячуеться всiм науковцям, якi iнтенсивно стимулювали мiй мозок, а також Паттi, Родерiку й Дорiен, якi створили для мене сприятливi умови вдома
Багато з тих поглядiв, якi я висловлював, е дуже спекулятивними, а деякi з них, безсумнiвно, виявляться хибними; але в кожному окремому випадку я вказував причини, з яких один погляд був для мене бiльш прийнятним, нiж iнший. (…) Хибнi факти е вкрай шкiдливими для поступу науки, бо iнколи вони довго живуть; натомiсть хибнi теорii, пiдтвердженi до певноi мiри доказами, не завдають шкоди; адже з гiдним похвали завзяттям кожен намагаеться довести iх хибнiсть.
Чарльз Дарвiн, «Походження людини» (1871)
Передмова
Я добре знаю, що читач не дуже прагне дiзнатися про це, але я дуже прагну все це йому розповiсти.
Жан-Жак Руссо (1712–1780)
Запитання про мозок до ймовiрного фахiвця
У нашому столiттi е мiнiмум два животрепетнi науковi питання: «Як виник Всесвiт?» i «Як функцiонуе наш мозок?» Завдяки моему сiмейному середовищу та випадку я опинився перед другим питанням.
Ще дитиною менi доводилося слухати такi захопливi розмови про всi галузi медицини, що я просто не мiг не зайнятися цим фахом. Мiй батько був гiнекологом i цiкавився багатьма дуже гостро обговорюваними аспектами розмноження, наприклад чоловiчим безплiддям, штучним заплiдненням та протизаплiдними пiгулками. До нас часто заходили друзi, якi, як я згодом дiзнався, також були пiонерами у своему напрямку. Так ще у ранньому вiцi я отримав першi уроки ендокринологii у професора доктора Дрiеса Керiдо, який згодом органiзував медичний факультет у Роттердамi. Коли ми разом вигулювали пса i вiн поспiшав задерти лапу, я дiзнався вiд Керiдо, що таку поведiнку спричинюють статевi гормони та iх вплив на мозок. Так само доктор Кун фан Емде Боас, перший нiдерландський професор, що дослiджував сексуальнiсть, часто разом зi своею дружиною заходив до нас вечорами випити скляночку з моiми батьками. Вiд його iсторiй нам, дiтям, забивало дух. Якось вiн розповiв про розмову з одним пацiентом, що постiйно заходила в глухий кут, поки пацiент не зiзнався, що ж його так дратуе. Вiн чув, буцiмто Емде Боас – гомосексуалiст! На що той, обiйнявши його за плече, вiдповiв: «Але ж ти в це не вiриш, мiй солоденький?» – i пiшов, залишивши пацiента спантеличеним. Усi ми вибухнули реготом.
Для мене не було жодних недозволених питань. У вихiднi я мiг читати батьковi книги з медицини чи дослiджувати пiд мiкроскопом одноклiтиннi органiзми у пробi води iз траншеi чи клiтини рослин.
Будучи гiмназистом, я мiг ходити з батьком на доповiдi, з якими вiн виступав по всiй краiнi. Нiколи не забуду, як на слуханнях щодо пiдготовки першого етапу тестування у Нiдерландах протизаплiдних пiгулок на нього накидалися iз лайкою церковнi групи. Та вiн видавався принаймнi зовнi незворушним i продовжував доводити своi аргументи, поки я сидiв i пiтнiв вiд напруження. З погляду майбутнього це виявилося гарною пiдготовкою до сильноi емоцiйноi реакцii, яку згодом викликали моi власнi дослiдження. У цей час нас iнодi вiдвiдував Грегорi Пiнкус, американський розробник протизаплiдних пiгулок, i я прово