Львiв. Вишнi. Дощi (збiрник)
Анастасiя Нiкулiна
Наталя Лапiна
Дара Корнiй
Свiтлана Горбань
Нiка Нiкалео
Любов Долик
Наталка Лiщинська
Тетяна Белiмова
Алла Рогашко
Анна Хома
Нова збiрка вiд улюблених авторiв – про неймовiрне кохання i красу весняного Львова. Коли природа пробуджуеться пiсля зимового сну, люди переживають разом з нею: повороти долi, несподiванi зустрiчi, новi вiдчуття… Дощi розказують старiй брукiвцi пiдслуханi на небi думки та побаченi на землi iсторii про жагучу пристрасть; вони захлинаються вiд обурення, оповiдаючи про зраду й пiдлiсть. Знайте, що особливi львiвськi вишнi-морелi теж мають душу. Вони творять дива, поеднуючи людськi долi!
Львiв
Вишнi
Дощi
© Хiдченко В. О., укладання, 2017
© DepositPhotos.com / Denira, bhofack2, Dr.PAS, elenathewise, germanopoli, обкладинка, 2017
© Книжковий клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2017
© Книжковий клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», художне оформлення, 2017
Дякую кожному з вас, хто читае цi рядки, перед тим залюбившись у нашi попереднi збiрки. Дякую редакторам i видавництву КСД за те, що повiрили в задум «Львiв. Кава. Любов», а згодом у «Львiв. Смаколики. Рiздво» i так красиво та грамотно з рiзних позицiй, не лише лiтературноi, його втiлили. Окриленi успiхом попереднiх видань, автори вирiшили писати й далi, за що iм теж уклiнно дякую!
Життя вельми пришвидшилося у наш час – ми встигаемо зробити купу справ, про якi у минулому навiть не можна було й мрiяти. Ми постiйно поспiшаемо, бiжимо й не встигаемо: вчасно подякувати, де треба – всмiхнутися, сказати добре слово або просто не бовкнути щось, коли можна було й промовчати, якби був час подумати. Перевага книги – у нiй завжди е мiсце i час. У нiй завжди можна знайти ту зайву хвилину, i навiть годину, i день, коли зупинишся, подумаеш, проаналiзуеш, вiдчуеш до найглибшоi западинки свого ества i зрозумiеш суть того чи iншого явища, повз яке проходиш-пробiгаеш у реальностi.
Даремно закидати тому, хто живе i творить у Львовi, що вiн ним захоплений. Натомiсть усi, хто бував у мiстi Лева, а найбiльше тi, хто тут живе, знають про його едину ваду. І це не брукiвка, яка радше додае йому особливостi й вишуканостi, i не подекуди обшарпанi фасади будинкiв, якi й у Римi на кожному кроцi. Це банальнiсть, яка зробила б його iдеальним, та мудра природа зберiгае баланс. Мiсто позбавлене великоi водойми. Навiть маленького потiчка немае поблизу. І влiтку, коли спека душить i виснажуе, вичавлюе бадьорiсть i ранковий запал, то мрiеш про море, про прохолоду тiнi, про краплинку дощу, ковток води, соку або кави глясе – знову ж, мiсцевий винахiд… Та Львiв вабить i чаруе будь-коли, будь-кого, а особливо його творчих мешканцiв, тому на цих сторiнках ви знову зустрiнетеся з улюбленими авторами, якi знають, чим притягуе мiсто. А також познайомитеся з новими, твори яких, сподiваюся, теж припадуть вам до душi. Бо кожен з нас вкладае часточку себе у те, що пише.
Наша нова колективна праця цього разу не просто оспiвуе красу i неповторнiсть Львова, вона знайомить з особливою львiвською говiркою, особливими назвами, якi так рiзняться вiд загальновживаних по Украiнi. Усiм вiдомi абрикоси-морелi у Львовi трансформувалися у вишнi-морелi. Назва, яка зазвичай пов’язуеться з абрикосами, у Львовi асоцiюеться iз солодкими, м’ясистими плодами абсолютно неймовiрного гематитового кольору. І мало кому вiдомо, що розмножилися вони з садiв пана Ернеста Кортума, губернського радника, який заклав iх ще за часiв Австро-Угорщини. Принаймнi так говорить давня легенда. Це мiсце – Кортумова гора на Клепаровi – багате на iсторичнi подii та знаковi iмена. Але саме морелi – ягоди кохання – привернули нашу увагу своею оригiнальнiстю у назвi, що так пахне суто львiвським ароматом i смаком.
Тож приемного вам занурення у «Львiв. Вишнi. Дощi», бо який же Львiв без дощу?
Щиро ваша,
Нiка Нiкалео
Львiв
Вишнi
Дощi
Дара Корнiй
Львiвськi зливи
Дощ не просто падав з неба, вiн опустив на львiвську брукiвку свою важку сiру завiсу i не поспiшав