Диявол у Бiлому мiстi
Ерiк Ларсон
Цiлком побудована на реальних подiях, iсторiя про те, як на межi двох столiть велична Всесвiтня виставка у Чикаго, присвячена 400-рiччю вiдкриття Колумбом Америки, повнiстю змiнила ставлення американцiв до мiст, у яких вони мешкають. Саме на нiй Теодор Драйзер знайшов свое кохання, а Френк Баум побачив наживо майбутню краiну Оз. Осяяне електричними вогнями Бiле мiсто архiтектора Бьорнема довело, що люди мусять жити не в укритих промисловим смогом нетрях, а серед краси, гармонii та безпеки. І якщо одержимий вбивством лиходiй колись з’явиться на вулицях iхнiх мiст, вiн не залишиться непокараним, а його жертви – непомiченими.
Ерiк Ларсон
Диявол у Бiлому мiстi
Чикаго, 1891 рiк
Присвячуеться Крiс, Крiстен, Лорен i Ерiн за те, що надали сенсу цiй справi, – i Моллi, чия пристрасть до шкарпеток утримувала нас на ногах
Невiдворотне зло
(вiд автора)
У Чикаго наприкiнцi ХІХ столiття серед промислових димiв i трамвайного передзвону жили двое чоловiкiв: обидва показнi, синьоокi й надзвичайно вдатнi до справи, яку обрали. Кожен iз цих двох утiлював частину тiеi динамiки, яка несла Америку на всiх парах у ХХ столiття. Один iз них – архiтектор, який збудував чимало з найважливiших споруд Америки, серед яких хмарочос «Праска» в Нью-Йорку й головний вокзал у Вашингтонi; а другий був убивцею, одним iз найбiльш активних за всю iсторiю, провiсником одного з американських архетипiв – мiського серiйного вбивцi. Хоча цi двое людей нiколи не зустрiчалися, принаймнi не були знайомi, iхнi долi об’еднала одна особлива, чарiвна подiя, про яку сьогоднi майже не згадують, але свого часу ii вплив на краiну був визнаний майже так само потужним, як Громадянська вiйна.
На подальших сторiнках я розповiм вам iсторiю цих людей, але мушу одразу застерегти: хоч якими химерними й моторошними можуть здатися читачевi деякi з описаних подiй, але цей твiр не е художнiм i не мiстить вимислу. Усi цитати, наведенi в лапках, походять iз листiв, спогадiв чи iншого письмового документа.
Дiя вiдбуваеться здебiльшого в Чикаго, але прошу в читачiв пробачення за випадковi виходи за кордони штату, наприклад тодi, коли цiлеспрямований, хоча й обтяжений власним горем детектив Геер заходить в останнiй страшний пiдвал. Також перепрошую за вiдступи, що подекуди трапляються, коли того вимагае оповiдь, як-от екскурси щодо тогочасного опiзнання тiл чи правильного використання геранi «Чорний принц» у ландшафтi, розробленому Олмстедом.
Поза кров’ю, багнюкою i димами – ця книжка про скороминущiсть життя i про те, чому однi люди обирають присвятити свiй нетривалий земний час здiйсненню неможливого, а другi – майже промисловому виробництву горя. Врештi-решт, це – iсторiя невiдворотноi боротьби добра i зла, свiтла й темряви, Бiлого та Чорного мiста.
Ерiк Ларсон
Сiетл
Не треба дрiбних планiв: у них немае тих чарiв, якi здатнi сколихнути людське серце.
Денiел Х. Бьорнем, директор робiт зi створення Всесвiтньоi «Колумбiвськоi» виставки 1893 року
Я народився з дияволом усерединi. Я не мiг нiчим зарадити тому, що вродився вбивцею, так само як поет не може стримати натхнення до пiсень.
Д-р Г. Г. Голмс, зiзнання 1896 року
Пролог
На борту «Олiмпiка»
1912 рiк
Лайнер «Олiмпiк» пiд час морських випробувань
На борту «Олiмпiка»
Це вiдбувалося 14 квiтня 1912 року, в сумний день для iсторii мореплавства, але, звичайно, чоловiк у каютi-люкс номер 63–65 на навiснiй палубi C,[1 - «: Бьорнем вказуе номер каюти в щоденниковому записi за 3 квiтня 1912; Burnham Archives, Diary, Roll 2. Про «Олiмпiк» i «Титанiк» див. Brinnin; Lynch; Eaton and Haas; and White Star. В останньому – репринтному виданнi статей, надрукованих в 1911 роцi в Shipping World and Shipbuilder, детально описуються характеристики обох суден, а також додаеться план палуб i примiщень «Олiмпiка».] ще про це не знав. Проте вiн точно знав, що в нього розболiлася нога, ще гiрше, нiж вiн очiкував. Цей чоловiк мав 65 рокiв, був великий i розповнiлий. Волосся посивiло, вуса майже побiлiли, але очi були все одно синi-синi, i вiд близькостi моря iхня синява стала ще яскравiшою. Чер