Загадкова дiя

Владимир Наумович Михановский

Фантастичнi оповiдання

Оранжева планета… Все тут вражае своею незвичайнiстю. Гори й улоговини пересуваються. Високi скелi зростаються за кiлька хвилин. Все прогинаеться, змiнюе свою форму, потiм знову випрямляеться… Великi дива уздрiли земляни на цiй далекiй планетi!

Про захоплюючi пригоди космонавтiв майбутнього, про дивовижнi вiдкриття, винаходи, боротьбу думок i боротьбу свiтiв – приреченого на загибель капiталiстичного i нового, який утверджуеться, соцiалiстичного – розповiдаеться в цих оповiданнях.

Володимир Михановський

Загадкова дiя

Енквен розважався, з мавпячою спритнiстю лазячи вверх i вниз по шведськiй стiнцi. Потiм, зачепившись за нiкельований щабель, вiн повис, дивлячись у вiкно. На широкому iнститутському подвiр’i було порожньо. Тiльки на волейбольному майданчику самотня постать вовтузилася побiля сiтки та нова лаборантка швидко iшла кудись iз течкою пiд рукою. В течцi – Енквен це роздивився без особливих зусиль – лежав грубий конспект i пошарпаний пiдручник зоряноi навiгацii.

Енквеновi були до вподоби такi рiдкiснi днi (вони називалися вихiдними), коли вiн мiг ось так збирати iнформацiю, неквапом класифiкувати ii, а все незрозумiле з’ясовувати пiд час вечiрньоi зустрiчi з Павлом Пилиповичем, або просто Пашею, як звали його спiвробiтники.

Там, угорi, за товстою стелею, на пласкiм даху чотирнадцятиповерховоi будiвлi, мiстився майданчик, з якого злiтали в сине небо швидкокрилi срiблястi машини. Дуже кортiло розглянути iх зблизька, помацати, залiзти до кабiни, натиснути стартер. Все це було знайоме роботам поки що лише теоретично. Ходити на авiамайданчик iм iще не дозволялось.

Навiть вiдсiля, з висоти останнього поверху, Енквен чiтко розрiзняв кожну билинку i досить добре чув кожне слово, мовлене там, унизу.