Назад к книге «Чорний дім» [Стивен Кинг, Стівен Кінг, Пітер Страуб]

Чорний дiм

Пiтер Страуб

Стiвен Кiнг

Жахливi вбивства дiтей змушують 35-рiчного Джека Сойера, детектива з Лос-Анджелеса, що раптово пiшов у вiдставку на злетi блискучоi кар’ери, знову взятися до справи. Вiн довго намагався триматися осторонь цього розслiдування, бо вiдчував: темне та мiстичне з самого дитинства, що про нього намагався не згадувати багато рокiв, повернулося i кличе його до краiни Багряного Короля. Вiн мае пригадати, ким вiн е у свiтi Двiйникiв i знайти вiдповiдь, хто i навiщо викрадае малюкiв. Бо лише Джек знае, як вiдкрити вхiд до Чорного Дому, оселi болю i вiдчаю, що ховаеться у власнiй неiснуючий тiнi, аби встигнути врятувати малого Тайлера Маршалла…

Обережно! Ненормативна лексика!

Стiвен Кiнг

Пiтер Страуб

Чорний дiм

© Stephen King and Peter Straub, 2001

© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2017

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад та художне оформлення, 2017

Обережно! Ненормативна лексика!

Девiдовi Гернерту i Ральфовi Вiчинанзi

Ти ведеш мене туди, у незвiданi свiти.

Поцiлунки золотi посилаеш ти менi.

На твоi густi кучерi я корону одягну,

Хай вiтають королеву на ввесь свiт тебе одну.

    Джейхокси

Тут i зараз…

Частина перша

Ласкаво просимо в Округ Кулi

1

Тут i зараз, як полюбляв казати мiй давнiй друг, ми живемо в незрозумiлому свiтi, в якому бути далекоглядним не означае далеко бачити. Тут, на висотi лету орла, у двi сотнi футiв над далекозахiдним кряжем Вiсконсину, де примхлива рiчка Мiссiсiпi визначае кордони. Зараз, рано-вранцi, у п’ятницю, в серединi липня, за кiлька рокiв вiд початку як нового столiття, так i нового тисячолiття, коли все настiльки заплутано, що, бувае, слiпому легше щось передбачити, нiж нам iз вами. Тут i зараз, о шостiй годинi ранку, у безхмарному небi щойно зiйшло сонце. Величезна, самовпевнена жовто-бiла куля пiдiймаеться, неначе вперше, i летить назустрiч майбутньому, залишаючи позаду минуле, що постiйно накопичуеться i минае, куля, яка, вiддаляючись, заслiплюе всiх нас.

Вранiшне сонце торкаеться широких легких брижiв, хвильки виграють яскравими вiдблисками. Сонячне промiння вiдбиваеться вiд залiзничноi колii Берлiнгтон Нозерн i Санта-Фе, яка пролягае мiж узбережжям i дорогою, що належить округу Оо, вiдомоi ще як Нейлгауз-роу. Вздовж стоять старенькi, зубожiлi двоповерховi будинки, що неначе вiдвернулись вiд колii. Це найнижча точка затишного маленького мiстечка, що розкинулось на схiд вiд нас на схилi.

Здаеться, округ Кулi затамував подих. Нерухоме повiтря несе в собi таку вражаючу чистоту i свiжiсть, що, мабуть, за милю можна було б вiдчути запах щойно висмикнутоi з землi редиски.

Ми прямуемо на схiд сонця повз задвiрки i дахи Нейлгауз-роу, залишаючи позаду рiчку i блискотливу колiю, а згодом i ряд припаркованих мотоциклiв «Гарлей Девiдсон». Цi непривабливi маленькi будиночки було збудовано ще на початку щойно минулого столiття для сталеварiв, пресувальникiв та пакувальникiв, якi працювали в Педерсонi на заводi з виробництва цвяхiв. Розумiючи, що звичайнi робiтники не скаржитимуться на умови проживання, на будiвництво витрачали якомога менше коштiв. (Завод у Педерсонi, що неодноразово потерпав вiд невдач протягом 50-х, зрештою зазнав краху 1963 року.)

Припаркованi «гарлеi» свiдчать, що робiтникiв заводу замiнила банда байкерiв. Жахаюча зовнiшнiсть власникiв мотоциклiв: скуйовджене волосся, густi бороди, сережки у вухах пузатих чоловiкiв, чорнi шкiрянi куртки, далеко не повний комплект зубiв – здавалось, iще бiльше доводила це припущення, але, як здебiльше бувае, вона вiдображала дiйснiсть лише наполовину.

Нинiшнiх мешканцiв, що оселились у будиночках бiля рiчки, не так уже й легко класифiкувати. Мiсцевi жителi прозвали iх Грiзною П’ятiркою. Вони мають квалiфiкованi робочi мiсця на пивоварнi у Кiнгслендi, що розташована десь недалеко, на пiвдень за мiстом i один квартал на схiд вiд Мiссiсiпi, де праворуч можна побачити «Найбiльшу у свiтi упаковку пива», шiсть резервуарiв, зовнi пофарбованих i з написом на етикетцi «Вистояне свiтле пив