Хiрург
Тесс Геррiтсен
Джейн Риццоли и Маура Айлз #1
Убивця вдираеться в домiвки самотнiх жiнок. Вiн не просто iх вбивае. Вiн виробляе з ними таке, через що здобув прiзвисько Хiрург… Душогуб ретельно вiдтворюе стиль серiйного манiяка, вбитого два роки тому. А головною його цiллю стае остання жертва попередника, якiй дивом удалося вцiлiти. Життя Кетрiн Корделл знову пiд загрозою…
Тесс Геррiтсен
Хiрург
© Tess Gerritsen, 2001
© DepositPhotos.com / Elenven, shalunx13, обкладинка, 2016
© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2016
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад та художне оформлення, 2016
Пролог
«Я знаю, як це станеться. У моiй головi яскрава картинка, я чiтко уявляю послiдовнiсть подiй, якi приведуть до знахiдки. О дев’ятiй ранку цi самозакоханi дамочки з туристичноi агенцii „Кендалл та Лорд“ сидiтимуть за своiми столами, а iхнi пальцi з бездоганним манiкюром вистукуватимуть клавiатурою, резервуючи середземноморський круiз для мiсiс Смiт, гiрськолижний курорт Клостерс[1 - Клостерс – швейцарський гiрськолижний курорт. (Тут i далi прим. пер.)] для мiстера Джонса, а для мiстера та мiсiс Браун цього року щось особливе, екзотичне – примiром, Чiанг-Май[2 - Чiанг-Май – велике мiсто на пiвночi Таiланду, вiдомий центр пiшого туризму.] або Мадагаскар, однак жодних незручностей, о нi, мандрiвка перш за все мае бути комфортною. Адже девiз агенцii „Кендалл та Лорд“: „Пригоди з комфортом“. Це вiдома агенцiя, i телефон тут майже не змовкае.
Невдовзi дамочки помiтять, що Дiани немае на робочому мiсцi.
Одна з них зателефонуе до помешкання Дiани в районi Бек-Бей, але дзвiнок залишиться без вiдповiдi. Може, Дiана в д?шi i не чуе телефон. Або вже iде на роботу i спiзнюеться. У головi дамочки промайнуть десятки рiзних цiлком безневинних припущень. Та день хилитиметься до вечора, на повторнi дзвiнки нiхто не вiдповiдатиме, i на думку iй спадуть iншi, значно тривожнiшi припущення.
Гадаю, що саме управитель будинку впустить спiвробiтницю Дiани до квартири. Я бачу, як вiн нервово перебирае пальцями в’язку ключiв i каже: „Ви ii подруга, так? Ви впевненi, що вона не буде проти? Бо я мушу повiдомити iй про те, що впустив вас“.
Вони заходять до квартири, i спiвробiтниця гукае: „Дiано? Ти вдома?“ Вони рушають коридором, минають туристичнi плакати в гарних рамах, управитель нi на крок не вiдстае i слiдкуе, аби вона часом нiчого не поцупила.
Тодi крiзь прочиненi дверi вiн зазирае до спальнi. Вiн бачить Дiану Стерлiнг – i його бiльше не хвилюють такi дрiбницi, як крадiжка. Єдине його бажання – якомога швидше залишити цю квартиру, доки не знудило.
Менi б хотiлося бути там, коли приiде полiцiя, але я не такий дурний. Я знаю, що вони перевiрятимуть кожну автiвку, яка проiде повз, кожне обличчя, яке витрiщатиметься з юрби глядачiв на вулицi. Вони знають, як сильно я хочу повернутися. Навiть зараз, коли сиджу в кав’ярнi „Старбакс“ i споглядаю, як за вiкном займаеться день, я вiдчуваю, що та кiмната кличе мене. Та я нiби Одiссей, мiцно прив’язаний до щогли свого корабля, аби вберегти себе вiд знадливих пiсень сирен. Я не дозволю собi розбитися об скелi. Я не припущуся такоi помилки.
Натомiсть я сиджу i потягую свою каву, а за вiкном прокидаеться Бостон. Я присмачив каву трьома ложками цукру. Я люблю солодку каву. Я люблю, щоб усе було правильно. Щоб усе було бездоганно.
Удалинi пронизливо кричить сирена, вона кличе мене. Я почуваюся Одiссеем, що рветься зi своiх пут, але вони мiцно тримають мене.
Сьогоднi вони знайдуть ii тiло.
Сьогоднi вони дiзнаються, що ми повернулися.»
1
Один рiк по тому
Детектив Томас Мур не терпiв запаху латексу, i щойно вiн натягнув рукавички, здмухнувши з них хмарку тальку, як вiдчув уже знайомий напад нудоти. Той осоружний запах був пов’язаний iз найнеприемнiшим аспектом його роботи, i, нiби для однiеi з собак Павлова, натренованоi за сигналом видiляти слину, для нього той запах гуми незмiнно асоцiювався з кров’ю та iншими рiдинами людського органiзму. Таке собi нюхове попередження опанувати себе.
Так вiн i зробив, зупинившись перед входом до прозекторiю. Увiйшов туди прямiсiнько зi спеки й о