Назад к книге «Байстрючка» [Марія Хімич]

Байстрючка

Марiя Хiмич

Сiмейна сварка закiнчуеться для Ксеньки страшним ударом! Їi старша сестра Варварка видае мамин секрет: у Ксенi iнший тато! Стурбована дiвчина вирушае на пошуки новоi батьковоi родини. В електричцi вона знайомиться з Марком, який не лише допомагае вiднайти правду, а й стае ii першим коханням. Проте на дiвчину чекае ще один удар: iнша батькова жiнка мае сина – i це Марко…

Чи зможе юна Ксенька розставити всi крапки над «i» у цiй недитячiй iсторii?

Марiя Хiмич

Байстрючка

© Сiвоха Г. Л., 2015

© Shutterstock.com / Anna Ismagilova, обкладинка, 2016

© DepositPhotos.com / Sonya_illustration, обкладинка, 2016

© Книжковий клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2016

© Книжковий клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», художне оформлення, 2016

В основу покладено реальнi подii

Новi бермудськi багатокутники

…Я мала одну святкову звичку – дарувати такi пишнi й ошатнi, масштабнi та в чомусь пафоснi книги, у яких можна калiграфiчно розписати дерево роду. Однак тепер маю сумнiви, прочитавши роман «Байстрючка» Марii Хiмич, чи доречним був би цей подарунок персонажам письменницi. Бо як у таких «#створи_iсторiю_свого_роду» книжках написати про традицiйно замовчуванi сiмейнi таемницi, iнтриги, приватнi та судовi розслiдування? Нiяк. Тiльки в романi. Тiльки в романi.

Марiйчин твiр «пiдривае» певною мiрою зашкарубле уявлення про тиху, сонну, пасторальну провiнцiю зi свiжим повiтрям i хрумкими огiрками. Точнiше, весняна погода та грядки в романi теж неминучi. Та на цих присадибних дiлянках-просторах задрипинцiв живуть-працюють своi супергероi i героi з демонами за плечима, своi алконавти i творчi особистостi, якi пишуть картини, спiвають i навiть ходять на балет. І тi, й iншi – усiх переплели «шури-мури», любовнi, iнколи наскрiзно трагiчнi зв’язки, i часто як наслiдок вони разом iз дiтьми борюкаються в генетичних таемницях, якi рано чи пiзно стають явними. І, за словами однiеi з героiнь твору, «краще вже ранiше, нiж пiзнiше».

І, певно, тому що «краще вже ранiше», заради права на щасливу долю та маленькi дива, якi у романi теж вiдбуваються, Марiя Хiмич поспiшае порозв’язувати цi мiцнi вузли, вивiльнити своiх героiв, зокрема дiтей-байстрюкiв, вiд минулого батькiв, спадковостi… У романi понад десять сюжетних лiнiй i – це не звичнi трикутники взаемин мiж персонажами, а вже новi бермудськi багатокутники.

Роман Марii дуже динамiчний. Подii розгортаються швидше, нiж рух на автострадi. Вiн припаде до смаку тим, хто, наприклад, змалечку дослухався до батькiвських порад i призвичаiвся проминати в текстах по-класичному докладно виписанi портрети персонажiв, пейзажi, iнтер’ери, екстер’ери та iншу статику, аби швидше прочитати твiр до уроку чи студентськоi пари з художньоi лiтератури. Лiричних вiдступiв так мало, що складаеться враження, наче iх i немае. Натомiсть е чудовi художнi деталi та багато подiй, колiзiй, перипетiй, конфлiктiв… Власне, твiр i розпочинаеться не з якихось експозицiй, а з «генетичного» конфлiкту двох сестер – Варварки Коляди та Ксеньки Письки. Читач може вiдчути себе сусiдом, який забiгае до сестер позичити солi чи сiрники i потрапляе у вир сiмейного скандалу – уже i його пiдхоплюе, вiн забувае про сiль абощо. Отже ви встигнете: й оком не змигнете, як прочитаете роман у метро або наземному транспортi до якогось пункту А – котрогось центру чи свого рiдного Задрипинська.

Наче мiж iншим в романi зазначено: «Звичайно, у подiбних маленьких мiстечках добре живеться лише дiтям i старим. […] А для молодi таке середовище проживання загрожуе тiльки безбожною пиятикою, тож вона при нагодi звалюе подалi, до великих мiст». Хай вибачить менi авторка, та я рада, що вона – з маленьких мiстечок. Бо звiдки ж тодi прорости цьому роману? Пiсля «Байстрючки» хочеться чекати на новий урботекст Хiмич про життя в iнакшому вiд Задрипинська мiстi – Red Deer, Alberta, Canada.

Людмила Золотюк

Байстрючка

Присвячуеться моiм батькам – Галинi та Володимировi

1 Варварка

Квартира клекотiла у вирi емоцiй. У повiтрi лiтали кришталевi