Вогонь

Алла Марковська

Вiйна Сфери #1

«Вогонь» – це перша частина серii пiд назвою «Вiйна Сфери» украiнськоi письменницi i художницi Алли Марковськоi. Свiт, в якому вiдбуваються подii, iснуе уже безлiч тисячолiть i його мешканцi живуть в мирi i злагодi. Та вiйна уже близько… Сюжет книги розповiсть про початок мiжгалактичноi вiйни, яка охопить своiм полум’ям декiлька планет i безлiч рас. Для бiльшостi ця вiйна стала несподiванкою, та чи не була вона спланована заздалегiдь якимись таемничими силами?..

Алла Марковська

Вогонь

Планета Ргодкасон

Ленора вперше за десять рокiв отримала дозвiл прилетiти на рiдну планету. Несподiвано король вибачив iй зраду.

Сестра i дружина ледь вмовили Гела залишитись на калтокiйському флагманi. Гел попереджав, що то пастка, та Ленора хотiла побачити батька i бабцю, а ще вiдчувала родинний обов'язок познайомити iх з Айре. Тому Гел вiдпустив дружину, але пообiцяв iй: якщо вона несподiвано опиниться за гратами, то вiн розбере ii рiдну планету на протони.

Ленору на батькiвщину привезла Мiлен на космiчному галактичному катерi, що мав назву Летос.

Та калтокiйському бойовому катеру дозволили посадку тiльки на загальному космодромi. Пояснили тим, нiби Летос – вiйськовий катер i не мае права на вторгнення до мирноi планети. А космодром – то нейтральна територiя пiд охороною космiчного патруля.

Ленору зустрiли, як належало за статусом зустрiчати представницю королiвського роду. Несподiвано, прямiсiнько на космодромi, з квiтами i вiйськовим почтом ii привiтала королiвська родина – батько, бабця. А ще охоронцi, журналiсти та якiсь незнайомцi, цiкавi до подiбних гучних подiй.

Усi радiли, наче не було вигнання, наче у неi не забрали всi права громадянина, а головне, наче у неi не вiдiбрали статус лiкаря зоряного флоту. Неначе ще рiк тому не вимагала спiльнота ii рiдноi планети суду i суворого покарання, звинувачуючи жiнку у державнiй зрадi.

Дядько король, звичайно, не приiхав.

Планета Над

На планетi Над вiйну назвали громадянською. У галактичних новинах повiдомляли, що незмiннi, справжнi люди наважилися протистояти агресивним i кровожерливим сусiдам по планетi. Наважилися повстати проти чудовиськ, схильних до моторошноi трансформацii.

Представники iнших планет, а особливо релiгiйнi громади, котрi проповiдували, нiби звiролюди – монстри, створенi страшними звiробогами, та й просто люди чи органiзацii, небайдужi до планетарноi трагедii, забезпечували повстанцiв зброею й продовольством. Тим самим пiдтримуючи вiйськовий конфлiкт.

Громада емiгрантiв iз Над, що розселилася по Всесвiту, у цi важкi для рiдноi планети часи не залишилася бездiяльною. Крiм продовольства i лiкiв, вони вирiшили, що найголовнiше для погашення вiйни буде розiбратись у ситуацii i довести Всесвiту, що на Над почалася не громадянська вiйна, а справжне вторгнення вiйськ могутнiх космiчних формувань. Громада зiбрала групу розслiдування, запросили журналiстiв iз Пателли i Тетанни. Найняли вони також малий загiн калтокiйських найманцiв для супроводу i охорони незалежних журналiстiв.

Планета Над знаходилась у чотириста п'ятдесят першому галактичному квадратi дев'ятоi незалежноi галактики. Планета – суцiльна суша, де темними вiконцями блищать свiтлi соленi i темнi прiснi озера. Материк, немовби сiткою, оповитий повноводими широкими рiками та маленькими стрiмкими рiчечками. Гiрськi масиви пiд ковдрою старих лiсiв. Неосяжний степ. Загадковi низини, де над зрадливими болотами стеляться непрогляднi тумани. На рiвнинах невеликi невисокi мiста потопають у зеленi й квiтах. Навколо мiст – широкi, неосяжнi поля.

Надiйцi – люди другого типу органiки з бiлковою основою клiтин, теплокровнi, середнього космiчного зросту. У надiйцiв свiтло-жовта шкiра i темно-жовте волосся. Надiйцi в середньому жили чотириста рокiв, таких у космосi називали – вiчнi. Кожен п'ятий iз надiйцiв мав схильнiсть до трансформацii. Змiннi, котрих згодом почали називати латорами, переважно жили подалi вiд мiст у горах на хуторах.

До вiйни змiннi й незмiннi на планетi Над мирно спiвiснували: торгували, обмiнювалися досвiдом, еднались у сiм’i. Перевертнi займалися мислив