Сiм’янин

Пол Дезмонд

Френк пiсля одруження з Меган став люблячим чоловiком, пiсля народження дiтей – кращим у свiтi батьком, але одного разу щось пiшло не так… Дивнi нiчнi видiння заполонили його розум, а життя покотилося пiд три чорти. Що ж саме сталося: нервовий зрив, стрес, галюцинацii, таемний зговiр чи може прояви шизофренii? Знайти вiдповiдь на це питання може лише сам Френк, але для цього йому доведеться здiйснити вбивство.

Пол Дезмонд

СІМ’ЯНИН

1

Нiч була прохолодною, але вiкно спальнi все одно було вiдчинене. Прохолода не завадила Френку прокинутися, стiкаючи потом. Вiн мало не закричав та стримався, бо поруч солодко спить Меган. Хоча це не допомогло: крiзь сон вона вiдчула його iмпульсивнi рухи, якi вiн здiйснював прокидаючись.

– Знову кошмари? – запитала вона не розплющуючи очей.

– Так, кохана, – вiдповiв Френк тремтячим голосом.

– Що цього разу?

– Не важливо люба, вибач, що розбудив. Поговоримо завтра, а зараз спи, – промовив вiн цiлуючи ii в щiчку, – солодких снiв.

– Як хочеш, Френку, – невдоволено вiдповiла вона, повернувшись до нього спиною. Їй не подобалось, що вiн не хоче дiлитися з нею своiми переживаннями, кожного разу обiцяе поговорити про це вранцi. Щоразу робить все, щоб не говорити про це. Френк i Меган були одруженi вже п’ятнадцять рокiв, а вiн не хоче казати iй, що за нiчнi страхiття його тривожать. Дружину це дуже дратувало, а вiн так кохав ii, що намагався берегти вiд таких речей.

Цього разу чоловiковi наснилося власне самогубство. Вiн сидiв на стiльцi, приклав до скронi свого револьвера i натиснув на курок. Далi пролунав дуже гучний пострiл. На цьому моментi вiн i прокинувся. Сон наче i не був надто страшним, але його правдоподiбнiсть лякала Френка. Тим паче, що вдома вiн дiйсно тримав револьвер, точнiсiнько такий, яким зносить собi мiзки у снi.

Йому здавалося, що Меган не варто знати таких речей, щоб вона не хвилювалася. Тому часто змiнював тему розмови, жартував, мовляв: «Наснилися, що твоi батьки переiхали жити до нас назавжди». Як же йому набридли цi кошмари, не менше, нiж iй.

Чекаючи, доки дружина засне, вiн втупився поглядом у стелю. Коли вона заснула, то повiльно i дуже обережно пiднявся з лiжка, попрямувавши до дивану на перший поверх, у вiтальню.

2

Вранцi Френк прокинувся вiд галасу дiтлахiв. Голова у нього трiщала, поганi сни бiльше цю нiч не тривожили, але на диванi спати дещо затiсно.

– Тату, ми запiзнимось до школи, – звернувся до нього старший син, Уiл.

– Так-так, зараз встаю, снiдаемо i iдемо в школу, – сонним голосом вiдповiв Френк, – хоча татко напевне не снiдае, а лише п’е каву, – додав, поглянувши на годинник, час якого свiдчив про те, що вiн мае бути вже скоро на роботi.

– Уiле, Роне, йдiть по своi портфелi, скоро татко вас вiдвезе, – вiдiслала дiтей, щоб поговорити з чоловiком, – знову ти на диванi спав? Треба щось з цим робити, якщо не хочеш говорити зi мною, то звернiмось до професiонала, – запропонувала Меган.

– Е нi! Нi до яких психотерапевтiв я не ходитиму. Не переживай, люба, все минеться, обiцяю, – спробував заспокоiти дружину, на що вона дуже шалено вiдреагувала.

– Скоро? Вже рiк тобi сняться кошмари, вiд яких ти прокидаешся з криками або пiдскакуеш з лiжка, стiкаючи холодним потом, i говориш що скоро мине? Френку, задумайся, – цiлий рiк.

– Дай менi ще трохи часу, люба, якщо кошмари не припиняться, то я пiду до терапевта.

– Добре, а тепер снiдай, пий каву i вiдвези дiтей до школи.

– Я не встигаю поснiдати, просто вип’ю кави, мав би й так вже виiхати.

– Ну добре, випий кави й не забудь свiй обiд.

– Дякую, кохана.

Пiсля обiцянки Френка Меган почувала себе краще, напруга зникла з ii обличчя та i йому самому стало легше, знаючи, що дружина заспокоiлась. Вiн пiднявся з лiжка, поцiлував ii та пiшов на кухню, випивши швиденько каву, схопив коробку для обiду i попрямував до дверей.

– Дiти, пора iхати, спускайтеся скорiш! – покликав iх батько.

Уiл i Рон швидко спустилися вниз зi своiми портфелями.

– Не забудьте своi обiди – Меган дала дiтям по пакунку.

– Дяк