Все те незриме свiтло
Ентонi Дорр
Бестселер вiд лауреата престижних лiтературних премiй! Захоплива та зворушлива iсторiя слiпоi французькоi дiвчинки i боязкого нiмецького хлопчика, якi пiд час Другоi свiтовоi намагаються, хто як може, вижити у круговертi вiйни, не втратити здатнiсть любити i врятувати найдорожчих людей…
Це книга про кохання i смерть, про те, що з нами робить вiйна, i про те, що невидиме свiтло переможе навiть найбезнадiйнiшу темряву.
Ентонi Дорр
Все те незриме свiтло
Присвячую Вендi Вейл
1940–2012
У серпнi 1944 року древня фортеця Сен-Мало, найблискучiша прикраса Смарагдового узбережжя французькоi провiнцii Бретань, була майже цiлком знищена пожежею… Із 865 будiвель, оточених мурами, вистояли лише 182, та й тi зазнали рiзних руйнувань.
Фiлiп Бек
Ми не змогли б прийти до влади чи користуватися нею так, як це робили, якби не мали радiо.
Йозеф Геббельс
Нульовий роздiл
7 серпня 1944 року
Листiвки
Смерком вони сиплються з неба. Перелiтають через фортечнi мури, перекидаються через дахи, пурхають у западини мiж будинками. Цiлi вулицi вкритi вихорами листiвок, сяйливо бiлих на тлi брукiвки. «Термiнове повiдомлення жителям мiста! – написано на них. – Негайно виходьте на вiдкриту мiсцевiсть».
Зростае приплив. Висить маленький жовтий серпик мiсяця. На дахах приморських готелiв зi схiдного боку i в садах за ними шiсть пiдроздiлiв американськоi артилерii закладають запальнi набоi в жерла бомбометiв.
Бомбардувальники
Вони летять через Ла-Манш опiвночi. Їх дванадцять, i вони названi на честь пiсень: «Зоряний пил», «Штормова погода», «У доброму гуморi» й «Озброена крихiтка».[1 - Stardust («Зоряний пил») – популярна джазова пiсня 1927 року американського композитора Хогi Кармайкла. Stormy Weather («Штормова погода») – пiсня, написана 1933 року американцями Гарольдом Арленом та Тедом Келером. In the Mood («У доброму гуморi») – пiсня, написана американцем Джо Гарлендом, стала вiдомою у виконаннi Гленна Мiллера. Pistol-Packin’ Mama («Озброена крихiтка») – пiсня, написана 1943 року американцем Алом Декстером. – Прим. ред.] Море переливаеться далеко внизу, вкрите незлiченними гребенями пiнявих хвиль. Уже скоро навiгацiйнi прилади розпiзнають низькi, освiченi мiсяцем, брили островiв, вишикуваних уздовж горизонту.
Францiя.
Потрiскують перемовнi пристроi. Помалу, ледь не лiниво, бомбардувальники скидають висоту. Вузькi смужки червоного свiтла тягнуться вiд зенiток угору й униз узбережжям. З’являються темнi розбитi кораблi, затопленi або розтрощенi, один без носа, iнший, догораючи, мерехтить. На найвiддаленiшому островi охопленi панiкою вiвцi бiгають зигзагами помiж каменiв.
У кабiнi кожного лiтака бомбардир вглядаеться в прицiл i рахуе до двадцяти. Чотири, п’ять, шiсть, сiм… Бомбардирам мiсто-фортеця на все ближчому гранiтному виступi скидаеться на бридкий зуб, на щось чорне й небезпечне, на останнiй нарив, який треба розтяти.
Дiвчина
У закутку мiста, у високому й вузькому будинку номер чотири по рю Воборель, на останньому, шостому поверсi незряча шiстнадцятирiчна дiвчина на iм’я Марi-Лор Леблан стоiть на колiнах бiля низького столика, повнiстю зайнятого моделлю. Це мiнiатюра мiста, у якому вона тепер живе, що складаеться з пропорцiйно зменшених копiй сотень будинкiв, магазинiв i готелiв, оточених мурами. Ось церква з продiрявленою гострою верхiвкою, й огрядний старий Шато де Сан-Мало, i ряди приморських садиб, усипаних димарями. Грацiйна дерев’яна пристань дугою вигинаеться вiд пляжу, що зветься Пляж дю Моль; елегантний, укритий сiтчастим вiзерунком портик накривае ринок морепродуктiв; дрiбнi лавки, найменшi з яких розмiром як яблучнi зернятка, поцяткували крихiтнi майдани.
Марi-Лор проводить кiнчиками пальцiв уздовж сантиметрових перил, що увiнчують фортечнi мури, описуючи нерiвну зiрку по периметру моделi. Знаходить просвiт згори на стiнах, звiдки чотири церемонiальнi гармати направленi на море.
– Бастьйон д’ля Олянд, – шепоче вона, i ii пальцi спускаються крихiтними сходами. – Рю де Кордье. Рю