Операцiя «Вишиванка»

Сергiй Батурин

Середина 80-х рокiв ХХ столiття. В Радянському Союзi починаеться т.з. "перебудова", а у"верхах" – чистка. Зi старого складу Полiтбюро не втрачае впливу лише перший секретар ЦК компартii Украiни В.В. Щербицький. Керiвництво Комiтету Держбезпеки СРСР вирiшуе призначити начальником Дев'ятоi служби КДБ УРСР, що займаеться охороною найвищих посадовцiв УРСР, свою довiрену людину, кора одночасно була б i "невсипущим оком" Москви при керiвництвi республiки, особливо – при В.В.Щербицькому. Але той вiдчувае довiру та повагу до офiцера, який не перший рiк здiйснюе керiвництво службою, – полковника Миколи Хомича Мудрого. Щербицкий використовуе увесь свiй вплив, щоб вiдстояти в Кремлi перевiрену людину. Лубянка не збираеться вiдступати й розпочинае операцiю з усунення полковника. Тим часом син Н.Ф. Мудрого – двометровий темноволосий силач, спортсмен-красень Володя – вступае на навчання до Вищоi школи КДБ в Москвi. Одночасно в столицi СРСР з'являеться кривавий манiяк, що здiйснюе звiрячi вбивства i згвалтування. Жертви, котрим дивом вдалося вижити, в один голос описують його двометровим темноволосим молодим мужчиною незвичайноi фiзичноi сили. Словеснi портрети i малюнки, зробленi iз слiв жертв, дуже нагадують Володимира. Невже вiн i виявиться кривавим манiяком? Роман написаний за мотивами реальних подiй, що вiдбувалися в 80-i – 90-i роки в Москвi та Киевi. Росiйськомовна авторська версiя роману, названа "Потомственный чекист", була вiдзначена в 2014 роцi премiею iм. В.Г.Короленка Нацiональноi спiлки письменникiв Украiни.

Сергiй Батурин

Операцiя «Вишиванка»

Господь, Господь, Бог милосердний, i милостивий, довготерпеливий, i многомилостивий та правдивий, що дотримуе милiсть для тисяч [родiв], вибачае провину й переступ та грiх, але не вважае чистим винуватого, бо карае провину батькiв на дiтях, i на дiтях дiтей до третього i четвертого роду «(Вих.34:5-7)

I

1

Улiтку в мiстi сутiнки нерiдко не приносять позбавлення вiд спеки. Розжаренi за день бетон i цегла будинкiв, асфальт мостових i тротуарiв вiддають накопичений за день пал до самого ранку, i тiльки пiд свiтанок починае здаватися, що от-от настане полегшення. Насправдi ж попереду всього кiлька годин, коли повiтря хоч трiшечки свiже, дихання неутруднене, а рухи не викликають неприемних вiдчуттiв. Це вранцi. А вечiр… На змiну жарким сонячним променям замiсть довгоочiкуваноi прохолоди приходить пiдступна гарячiнь, липко огортае все тiло, просочуючи одяг потом, виснажлива й нестерпна.

Високорослий, мiцноi статури чоловiк у моднiй тенiсцi, що курив на лавочцi в затишному дворику в московському передмiстi, лiта не любив саме через спеку. Вiн знемагав вiд цього неприемного вiдчуття постiйно вологого тiла, прилиплого одягу, його дратували темнi вiльгi пiвкола пiд пахвами… І спрага весь час мучить влiтку. Єдине, що добре, так це те, що влiтку люди носять менше одягу. Це значно полегшуе йому виконання свого призначення. Своеi мiсii. Це дурнi шепочуться по всiй Москвi i по всьому Пiдмосков'ю: «Манiяк, вбивця». Плебс, чернь, непотрiб, бидло погане, що з них взяти? Вiн не манiяк i вже точно не вбивця, вiн Кат. А кат, як вiдомо, не просто вбивае кого прийдеться – вiн страчуе винних. Очищае свiт вiд рiзного наброду. Всiлякi гомосеки, виродки та повii – хiба вони мають право жити?

Почалося все торiк. Це якого ж нахабства треба було набратися цьому педиковi Ложкiну, щоб самому пiдiйти, познайомитися, захопитися габаритами спiврозмовника та запропонувати секс. Ще й грошви пообiцяв. Чимало: сотню рублiв. Йосип драний, мерзота яка. Сам метр п'ятдесят на ковзанах i в капелюсi, хирлявий, миршавий. Причому, вiн не збирався сам трахати, а бажав, щоб саме його вiдтрахали як слiд. Спочатку хотiлося обуритися. Навiть у пику цьому Ложкiну дати, а потiм спало на думку: буде все, як скажеш, i мало тобi не видаватиметься. Варто було лише дати згоду, а замовник тут же розмрiявся: поiдемо, мовляв, у Бiтцево, там у мене дача, там нiхто не завадить…

Головне, на людях пристойною людиною прикидався: дружина у нього,