Четверта республiка: Чому Європi потрiбна Украiна, а Украiнi – Європа
Володимир Федорiн
Борис Є. Ложкiн
Можливо, через рокiв 20 подii, пережитi Украiною у 2014–2016 роках, сприйматимуться не як низка випробувань, а як початок новоi епохи. Один з ключових дiячiв цього перiоду – глава Адмiнiстрацii Президента Украiни Борис Ложкiн розповiдае у цiй книжцi про те, як будувалася нова украiнська держава, вiльна вiд спадщини радянськоi влади i панування олiгархiв. «Четверта республiка» – книжка про повернення Украiни до европейськоi сiм’i народiв, про те, що вже зроблено, i про те, що доведеться ще зробити.
Борис Ложкiн, Володимир Федорiн
Четверта республiка: Чому Європi потрiбна Украiна, а Украiнi – Європа
© Б. Є. Ложкiн, 2016
© С. Лисенко, художне оформлення, 2016
* * *
Моiм батькам
Передмова
Серпень 2015-го. Третiй рiк економiчноi кризи, що поглиблюеться. Другий рiк вiйни за незалежнiсть – нашоi Вiтчизняноi вiйни. Другий рiк, як я очолюю Адмiнiстрацiю Президента Украiни.
Моя дружина, Надiя Шаломова, раз у раз питае:
– Я не бачу тебе тижнями. А де результат твоеi працi?
Де реформи – одне з основних питань, яке ми обговорюемо. Все, як i в будь-якiй украiнськiй родинi.
Мiй робочий день починаеться о десятiй ранку. Закiнчуеться – о другiй-третiй ночi.
Президент працюе ще бiльше. Причому у бiльш виснажливому режимi – йому доводиться багато iздити краiною i свiтом. Раз на мiсяць, а то й частiше, вiн бувае на лiнii фронту.
Де результат нашоi працi?
Що в нас вийшло, а де ми припустилися помилки?
Коли у червнi 2014-го Петро Порошенко запропонував менi очолити його адмiнiстрацiю, я взяв на роздуми кiлька днiв. У минулому ми були бiзнес-партнерами. Нашi погляди на те, що вiдбуваеться, спiвпадали з бiльшостi питань. Я вважав, що зможу виконувати обов’язки глави адмiнiстрацii як мiнiмум не гiрше, нiж будь-який iнший вiдомий менi керiвник.
Я розумiв, що ситуацiя погана. Однак уся глибина проблем, що стоять перед Украiною, вiдкривалася менi лише iз зануренням у матерiал.
Краiна, населена дивовижними людьми – самовiдданими, талановитими, смiливими, – зазнае найсерйознiшого випробування у своiй новiтнiй iсторii. Стара держава функцiонуе дедалi гiрше. Побудова новоi тiльки починаеться. За рiк з’явилися лише окремi ii елементи – поодинокi острiвцi в морi неефективностi, iнертностi й корупцii.
Коли Надiя запитуе, заради чого я затримуюся на роботi за пiвнiч, я вiдповiдаю:
– Украiна воюе. Уяви, що мене призвали до армii.
Завдання виявилося набагато складнiшим, нiж я гадав, але я не шкодую про рiшення пiти на держслужбу.
Якось я запитав Джонатана Пауелла, що обiймав аналогiчну моiй посаду в командi британського прем’ера Тонi Блера, якою головною якiстю мае володiти chief of staff[1 - Керiвник апарату (англ.).] полiтичного лiдера.
– Вiн повинен умiти говорити «нi», – вiдповiв Пауелл.
Я вмiю наполягти на своему. Вмiю створювати й перебудовувати складнi структури. За той час, коли я перебуваю бiля самоi вершини владноi пiрамiди, я навчився iдентифiкувати й вирiшувати проблеми, про iснування яких не пiдозрював. Цей досвiд, без перебiльшення, е унiкальним. Буде нечесно – i перед Украiною, i перед ii союзниками й друзями, – якщо це знання не вийде за межi вузького кола моiх колег, соратникiв та опонентiв.
У рiшення написати цю книжку е й iнший мотив. 2014 року Украiна стала однiею з найважливiших краiн свiту. Їi бiльше не плутають з Росiею. Весь свiт знае, що Украiна веде боротьбу за незалежнiсть вiд iмперii, за право самостiйно визначати свою долю, за перемогу мiжнародного права над правом сили. Украiна е, у цьому вже нi в кого немае жодних сумнiвiв. Але – яка вона? Та чи можна з нею мати справу?
Ось як я вiдповiв би на цi запитання.
Украiна – це европейська полiтична нацiя. Вона i стара й молода водночас.
Украiна – така ж, ну або майже така ж давня, як будь-яка европейська краiна. Найдавнiшi сторiнки ii iсторii – як i у випадку Францii, примiром, – написанi давньогрецькими колонiстами, що опановували ойкумену в серединi першого тисячолiття до нашоi ери. У шкiльних пiдручниках з украiнськоi iсторii стiльки ж роздiлiв, скi
ЛитРес