Дух змiн
Алан Грейтлак
Мабуть, ця книга – единий спосiб придбати свободу за грошi. Це не просто iсторiя про украiнську революцiю. Це роман про надiю i розпач, про мрii i бiди, про життя i смерть. Два абсолютно рiзних героя потрапляють в единий потiк iсторичних подiй, що визначають iх долю. Що чекае iх попереду i кому з них пiдготована смерть, а кому воля?
Алан Грейтлак
ДУХ ЗМІН
роман
Присвячення
Кожен рядок, написаний на бiлих аркушах цiеi книги, присвячуеться пам'ятi всiх загиблих патрiотiв украiнськоi нацii, що поклали своi життя на вiвтар свiтанку новоi Украiни, що як фенiкс вiдродиться з тлiючого попелу.
Люди, загиблi вiд сталевих наконечникiв снайперських куль, що намагались вiдiбрати у народу волю, вiддали своi життя i натомiсть отримали вiчну пам'ять i вдячнiсть своеi нацii. Їх кров, пролита на украiнську землю, стала монументом для краiни, що згадала свою iсторiю i вiдродиться в канонах благородства i нелюдськоi мужностi.
Нiщо не зможе замiнити втрату цих патрiотiв, безстрашнi душi яких зараз дивляться з небес вниз на землю, яку вони любили бiльше власних життiв. Украiнський народ пам'ятатиме цю гiрку втрату i нiколи не забуде здiйсненний ними подвиг в iм'я свободи.
Скорбота пробирае наскрiзь мое серце, але зароджуе надiю в моiй душi на свiтле майбутне вiтчизни. Коли людина гине в iм'я iдеi, що вогняним полум'ям спопеляе ii серце, вона стае безсмертною i даруе вiчний вогонь нацii, що ii створила.
В iм’я тих, хто помер, ради тих, хто живий.
Лютий, 2014
Вiд автора
Що визначае нашу долю, сковуючи таемнi бажання ланцюгом законiв i суспiльними упередженнями? Думки iнших людей, залiзнi правила i узаконенi норми, статус в суспiльствi i матерiальне становище, або ж неприхильна доля? Для кожного iндивiдуума причини будуть настiльки ж рiзнi, як неоднаковий цвiт божественних квiтiв, якi тiшать наше око навеснi, пiсля зимовоi холоднечi. Але е один фактор, який несе свiй величезний вплив через тлiнне життя кожного з нас, багато в чому формуючи мислення i механiзм прийняття рiшень. І це, як це не дивно, – держава, в якiй ми несемо свое iснування крiзь вiчну субстанцiю часу.
Нажаль, нашим свiтом правлять далеко не духовнi iдеали, а лише одна матерiальна вигода: бруднi грошi змушують державних мужiв цинiчно брехати своему народу. Але коли влада не чуе голос майже жебручих людей i продовжуе iх грабувати, вiдбираючи все до останнього, вiдбуваються соцiальнi зрушення, котрi можна назвати iсторичною справедливiстю. Заганяючи свiй народ у вигрiбну яму бiдностi i рабства, потрiбно бути готовим до того, що вiн немов вогняний борвiй змие бруд примарноi удаваностi зi скелястих берегiв державного апарату. Життя соцiуму проходить по траекторii невидимоi спiралi, маючи своi власнi, як у фiзицi, закони i непохитнi тренди. Людський дух не можна закувати в окови убогостi i рабства. Вiн, нiби струмочок води, знайде вихiд i прорве навiть наймiцнiший заслiн тиранii i безмiрного всевладдя.
До чого я веду? Все дуже просто: iсторiя людства завжди вчить нас одному цiкавому i величному факту: найменший промiнь свободи здатен розвiяти найщiльнiшу темноту рабства. Досить згадати Греко-перськi вiйни, коли розрiзненi зародки людськоi демократii протистояли сильнiй руцi iмперii. Адже, саме свобода i вiдрiзняе людей вiд iнших земних iстот. Ми единi, хто не може iснувати без неi. Ми вiльнi думати, мрiяти i жити так, як це нам диктують нашi думки. З незапам’ятних часiв люди боролись i гинули за свободу i рiвнiсть, та ця боротьба продовжуються й досi.
Знаете, починаючи писати цей твiр, я не повнiстю розумiв значення цього слова: свобода. Що пiд ним приховано? Матерiальний достаток? Вiльне висловлювання думок? Можливiсть пересуватися територiею краiни без яких-небудь обмежень? І от, закiнчивши свою книгу, я прийшов до висновку, що свобода – це можливiсть жити так, як тобi самому того хочеться, не заважаючи iншим людям. Можливо це визначення неповне, чи навiть неправильне, але воно справедливе для мене. Сподiваюся, що ви зможете вiднайти значення своеi свободи, прочитавши мiй скромний твiр.
Тому, досить моiх мiркувань, прийшов час сказати д