Життя без обмежень. Шлях до неймовiрно щасливого життя

Нiк Вуйчич

Проект TRUESTORY. Книжки, що надихають

Нiк Вуйчич народився без рук i нiг, та живе незалежним, повноцiнним, насиченим життям: здобув двi вищi освiти, самостiйно друкуе на комп’ютерi зi швидкiстю 43 слова за хвилину, займаеться серфiнгом, грае у гольф, захоплюеться риболовлею i навiть пiрнае з трамплiна у воду. Його книжка – емоцiйна й надихаюча розповiдь про те, як здолати вiдчай, злигоднi, повiрити в себе й стати щасливим. Нiк вiдверто розповiдае про своi фiзичнi проблеми й переживання, про те, яких зусиль йому довелося докласти, щоб змиритися зi своiм станом, – була мить, коли вiн хотiв вкоротити собi вiку. Спливло багато часу, перш нiж вiн навчився бачити у своiх проблемах не лише заваду, а й можливiсть розвитку, ставити перед собою велику мету й завжди здобувати бажане. Без рук i нiг вiн навчився пiднiматися у всiх сенсах цього слова. У своiй книжцi Нiк сформулював правила життя, якi допомогли йому, тепер ними вiн дiлиться з читачами.

Нiк Вуйчич

Життя без обмежень

Шлях до неймовiрно щасливого життя

Боговi: Отцю, Синовi та Святому Духовi.

Також хотiв би присвятити цю книжку родинi Тотiв iз Сан-Дiего, штат Калiфорнiя. Я вдячний iм за нарiжний камiнь вiри, що його Фiл встановив у моему життi. Його неймовiрна прихильнiсть до евангелiзму поклала початок мого нового життя.

Вступ

Звати мене Нiк Вуйчич. Маю двадцять сiм рокiв. Я народився без рук i нiг, та на долю не нарiкаю.

Я мандрую свiтом, аби надихнути мiльйони людей. Я закликаю всiх озброiтися вiрою, надiею, любов’ю та смiливiстю i здолати всi перепони, що стоять на шляху до здiйснення мрiй. У цiй книжцi я розповiм про свiй шлях. Певна рiч, передi мною поставали певнi перешкоди, та бiльшiсть iз них знайома кожному. Я хочу надихнути вас на здолання власних проблем i незгод. Хочу, аби ви знайшли власну мету життя. Ваше життя мусить бути прекрасним.

Нам часто здаеться, що життя несправедливе. Скрута i складнi обставини змушують нас сумнiватися в собi й призводять до розпачу. Я добре це знаю. Та в Бiблii мовиться: «І в скрутi шукай щиру радiсть». І на засвоення цього уроку в мене пiшло декiлька рокiв. Але тепер я чудово це розумiю, i на власному досвiдi допоможу вам усвiдомити, що найтяжче в життi – самих себе збагнути i своiми дарами подiлитися з ближнiм.

Моi батьки – ревнi християни. Та коли у них з’явився я, дитина, що не мала анi рук, анi нiг, вони засумнiвалися в Боговi: з якою метою вiн створив мене? Спершу вони думали, що така людина, як оце я, не мае надii на майбутне. Їм здавалося, що я нiколи не зможу жити нормальним, повним життям.

Та сьогоднi мое життя перевершуе те, про що ми навiть не мрiяли. Щодня я спiлкуюся з багатьма людьми телефоном, електронною поштою, з допомогою смс-повiдомлень i в Twitter. Люди пiдходять до мене в аеропортах, готелях i ресторанах. Вони обiймають мене i кажуть, що я змiнив iхне життя. Це справжня благодать Господня. Я неймовiрно щасливий.

Ми з батьками навiть не уявляли, що моя вада – мiй «тягар» – може стати благословенням, а iнвалiднiсть вiдкрие передi мною неймовiрнi можливостi, дозволивши спiлкуватися з iншими людьми, пiдтримувати iх, розумiти iхнiй бiль i дарувати iм розраду. Так, менi нелегко ведеться, та я маю люблячих родичiв, Господь дав менi жвавий розум i вселив у мою душу глибоку i щиру вiру. Я вiдверто подiлюся з вами тим, як пiсля пережитих незгод до мене прийшли вiра i усвiдомлення сенсу життя.

У пiдлiтковому вiцi (а в цей перiод усi ми замислюемося над своiм майбутнiм), мене охоплював вiдчай. Здавалося, я вже нiколи не стану «нормальним». А вдавати, що мое тiло – таке саме, як i у моiх однолiткiв, неможливо. Я намагався займатися звичайними хлоп’ячими справами – плавати або кататися на скейтбордi, та вкотре впевнювався, що в свiтi багато того, чого я просто неспроможний зробити.

Жорстокi дiти називали мене почварою i не хотiли спiлкуватися зi мною. Я ж почувався звичайнiсiньким хлопчиком i хотiв бути таким, як усi. Та менi це було не пiд силу. Я хотiв, щоб зi мною дружили, але ц