Вихиляси долi

Володимир Горбань

«Вихиляси долi» – збiрник обраних гумористичних та iронiчних оповiдань Володимира Горбаня, написаних ним упродовж трьох десяткiв рокiв. Легке перо автора, кумеднi сюжети… ця книга в основному про так званих дивакiв, тих людей, якi за iронiею долi потрапляють в несусвiтнi ситуацii. І тiльки почуття гумору, яке iнколи глибоко у них законспiроване, дозволяе дивакам протистоять тим вихилясам, з якими вони стикаються у життi.

Володимир Горбань

ВИХИЛЯСИ ДОЛI

Збiрка гумористичних оповiдань

Переклад Анни Мiщенко

Замiсть передмови

Дозвольте представитися – Володимир Горбань, вельми лiтнiй (рiк життя в Росii слiд визнавати мiнiмум як два) журналiст та письменник. Я дуже довго ломав голову щодо створення власного резюме. Хотiлося, щоб вийшло воно i розумним, i змiстовним, i веселим. Щоб воно яскравим свiтлом вiдображало усi основнi вiхи мого багатого на подii життя, усi етапи довгого та тернистого шляху, шукання, муки, сумнiви, надii i розчарування, злiти та падiння, боротьбу з марнославством i пихатiстю i при цьому, щоб було воно коротким i ненудним.

Хотiлося захопити шматочок щасливого дитинства, частку безтурботноi юностi, пару-трiйку миттевостей вiдчайдушноi молодостi, а також деякi епiзоди пiзнавальноi зрiлостi i вже невблаганноi старостi, що наступае на п'ятки. Окремi абзаци хотiлось би присвятити минулому захопленню спортом, алкоголем, жiнками, полiтикою, бiзнесом, численним зустрiчам з сильними цього свiту, авторитетами злочинного свiту. А також спiлкуванню з кiно-знаменитостями, золотими голосами радянськоi та росiйськоi естради, вченими, художниками, композиторами, слюсарями, геологами, токарями, робiтниками сiльського господарства. А ще вiйськовими, представниками правоохоронних органiв, вчителями, лiкарями, численними поетами та прозаiками.

А закiнчити свое резюме менi хотiлося б якою-небудь розумною i життестверджуючою фразою нiби: «Усе буде добре!»

Але нiчого путнього я так i не вигадав. Напевно, ще не прийшов мiй час…

Так що робiть висновки самi, читаючи моi оповiдання, якi були написанi у рiзнi роки, починаючи з 80-х XX сторiччя. Оповiдання, зiбранi у книзi з вiдповiдною щодо моеi багатоi бiографii назвою «Вихиляси долi». Та iй-богу, я сам цi оповiдання у рiзнi роки написав…

Як писати прозу

Для того, щоб створити добротне оповiдання або повiсть, що претендуе на успiх, автору необхiдно знати три – п'ять нескладних правил.

Правило перше, основоположне. Якщо можеш не писати – не пиши. Займайся своею прямою справою, не зраджуй свою рiдну професiю.

Правило друге, головне. Якщо зовсiм невзмозi та вже взявся за перо, пиши про те, що гарно знаеш i глибоко вiдчув.

Правило трете, фундаментальне. Будь-яке творiння повинно починатися красиво та iнтригуюче, незалежно вiд обраного жанру. Наприклад, повiсть про селянське життя можна почати отак: «Верхнереченський пастух Афанасiй Єгорович знав обличчя кожноi корови у своему стадi». А ось непогана перша стрiчка для детективноi iсторii: «Полковник Вихрiв, розжалуваний за норовливий характер, не спав четверту добу, чекаючи у засiдцi пiдступних ворогiв». Роман про романтичне кохання бажано починати здалека. «Вона стояла бiля вiдкритого вiкна у барвистiй кофточцi зовсiм босонiж, а у заростях квiтучоi черемхи без угаву спiвав соловейко».

Правило четверте, факультативне. У кожному творi бажано присутнiсть сюжету, за можливiстю оригiнального або хоч би гарно забутого. Сюжет повiстi про сiльське життя може розвиватися так: верхнереченського чабана Афанасiя Єгорича переводять за планом обмiну досвiдом скотарем у сусiдне селище Нiжнереченське. Удоi у коров верхнереченського стада рiзко падають. Завiдуючий фермою, зоотехнiк та новий чабан не можуть зрозумiти справжнiх причин та iнтенсивно лiкують бiдних корiвок вiд бруцельозу. В наслiдок такоi жорстокоi хiмiотерапii корови зовсiм перестають давати молоко. Всi у паницi! Раптом з мiста приiздить з лекцiею вiдомий психотерапевт, гiпнотезер та маг у п'ятому поколiннi. Цей диво-цiлитель за один сеанс вилiковуе усiх баб та п'яничок