Насолода

Габриеле Д'аннунцiо

Поет, письменник, льотчик-ас, який у п’ятдесят два роки лiтав на бомбардувальнику, Габрiеле Д’Аннунцiо (справжне прiзвище Рапаньетта; 1863–1938) був одним з найяскравiших i найвiдомiших iталiйських письменникiв кiнця ХІХ – початку ХХ столiття. Сучасники називали його Il Poeta, як Данте. Еротика, смерть i краса – головнi теми його творчостi.

Роман «Насолода» (1889), в основу якого покладено традицiйний конфлiкт мiж справжнiм коханням i чуттевою насолодою, принiс авторовi славу романiста i по праву вважаеться взiрцем знаменитого стилю Д’Аннунцiо. Андреа Спереллi – молодий спадкоемець аристократичного роду, що мешкае в елегантному палаццо Дзуккарi в центрi Вiчного мiста. Життя Андреа у вишуканому свiтi дорогоцiнного антикварiату приречене на вiчну «спрагу насолоди» i на колекцiонування розкiшних предметiв мистецтва та красивих жiнок, що проходять через його альков i щезають, залишаючи йому лише нудьгу та прагнення неймовiрних пригод…

Габрiеле Д’Аннунцiо

Насолода

Передмова

Д’Аннунцiо: Антикварний Ерос у вiдсвiтах великоi вiйни

…Ви не гортаете сторiнки цього роману – ви торкаетесь гаптованих срiблом пурпурових портьер, що захищають притульну тишу алькова вiд шпаркого римського сонця, вдихаете запах екзотичних квiтiв, грiете руки полохким полум’ям старовинного камiна. Тi квiти не в’януть i те полум’я не гасне, i навiть вiтер iсторii не здатен вiдхилити тi срiблом гаптованi портьери i змусити героя роману Д’Аннунцiо вийти iз зачаклованого кола своiх фатальних пристрастей, оманливих снiв душi, екстазу любовноi уяви та меланхолiйних про неi спогадiв.

Таким лишаеться в лiтературнiй пам’ятi Європи i Габрiеле Д’Аннунцiо, князь Монтеневозо, князь Снiжноi Гори – харизматична емблема iталiйського декадансу, вишуканого занепаду аристократичного свiту, прощання з «la Belle еpoque», «прекрасною епохою», з ii iнтелектуальними й любовними учтами перед вибухом Першоi свiтовоi та кривавою вакханалiею ХХ столiття. Д’Аннунцiо – поет i пiлот, прозаiк i полiтик, драматург та iдеолог, «коханець-воiн».[1 - Так називаеться книжка про Д’Аннунцiо Джордано Бруно Гуеррi, дослiдника соцiокультурноi iсторii Італii ХХ ст.: Giordano Bruno Guerri. D’Annunzio. L’amante guerriero. – Milano: Mondadori, 2009.] Свое життя в усiх його фактах, проявах i деталях вiн послiдовно будував як таемничий, iнтригуючий синтез плюралiстичностi своiх масок i мiфiв.[2 - Цiкаво, що навiть назва однiеi з недавнiх грунтовних студiй творчоi бiографii Д’Аннунцiо по-рiзному звучить в англiйському оригiналi та iталiйському перекладi. В оригiналi письменника названо: «поет, спокусник, проповiдник вiйни», а в iталiйському перекладi: «людина, поет, сон життя як твiр мистецтва». Див.: Lucy Hughes-Hallett. Gabriele D’Annunzio: Poet, Seducer, and Preacher of War. – London: Fourth Estate, 2013; Ital. Transl.: Gabriele D’Annunzio: L’uomo, il poeta, il sogno di una vita come opera d’arte. – Milano: Rizzoli, 2014.] Нащадок знаменитих коханцiв та авантюристiв iталiйськоi iсторii – вiд Казанови до Калiостро, – Д’Аннунцiо перетворив образ iнтелектуала на вишуканий твiр мистецтва, вплинувши тим самим на культурну атмосферу свого часу своiм стилем i смаком, моделями поведiнки та баченням свiту, своiм «неповторним буттям».[3 - Annamaria Andreoli. Il vivere inimitabile. Vita di Gabriele D’Annunzio [Неповторне буття. Життя Габрiеле Д’Аннунцiо]. – Milano: Mondadori, 2000.]

Найвiдомiший iталiйський письменник переддня Великоi Вiйни, столiття якоi припадае на 2014 рiк, «Пророк», як його називали, «Vate», Д’Аннунцiо належить до iталiйського лiтературного Пантеону. Письменник криз i суперечностей, приклад «контрастних iдентичностей», справжнiй «персонаж», що й досi хвилюе iталiйську та европейську уяву,[4 - Luciano Cureri (a cura di). D’Annunzio come personaggio nell’immaginario italiano ed europeo (1938–2008) [Д’Aннунцiо як персонаж в iталiйськiй та европейськiй уявi (1938–2008)]. – Bruxelles: P.I.E. Peter Lang, 2008.] викликае до себе також контрастне ставлення, захоплення i роздратування водночас. Неоромантичний дух героiзму занурений в нього у гедонiстичну еротику.