Леонiд Кравчук
Андрей Анатольевич Кокотюха
Знаменитi украiнцi
Леонiд Кравчук – невiд’емна частина iсторii нашоi краiни. Не тiльки тому що вiн – перший президент сучасноi незалежноi Украiни, обраний украiнським народом. Не тiльки тому що з його iм’ям нерозривно пов’язане прийняття Акта проголошення незалежностi ношоi держави. Його досi по праву вважають одним iз найбiльш професiйних, гнучких та виважених полiтикiв за всю iсторiю сучасноi Украiни. Постать Леонiда Кравчука викликае неабиякий iнтерес завдяки неоднозначностi та непересiчностi цiеi особистостi. Але все ж пригадаймо Фрiдрiха Нiцше, який стверджував, що завжди величним для iсторii е той, хто задав напрямок. Усвiдомлюе це i сам Леонiд Макарович, який в одному iз своiх постпрезидентських iнтерв’ю наголосив, що усi його наступники на президентськiй посадi «лише продовжуватимуть робити те, що розпочав я. Добре чи погано, але лише продовжуватимуть».
Андрiй Кокотюха
Леонiд Кравчук
* * *
Сьогоднi в Украiнi дивне i неоднозначне ставлення до Леонiда Кравчука. З одного боку – перший Президент незалежноi Украiни. І не просто перший голова держави, а голова, пiдтриманий украiнським народом. З iншого боку – незалежну державу очолила людина, котра все свое свiдоме життя професiйно боролася з тими, хто хотiв бачити Украiну незалежною: Леонiд Кравчук був головним iдеологом радянськоi Украiни i, вiдповiдно, супротивником громадянських свобод. Принаймнi, таким його вважали украiнськi дисиденти.
«Пригадаемо, що основними двигунами громадянського суспiльства на межi 1980—1990-х рокiв були шiстдесятники, вихованi в режимi боротьби. У такiй ситуацii все зрозумiло – е загальний ворог. А коли в 1990-х роках усi почали брататися-обнiматися, орiентири змiстилися. Вчорашнiй iдеологiчний супротивник Леонiд Кравчук виявився лiдером незалежноi держави. І як до цього ставитися? Я пам’ятаю цi дискусii: Кравчука треба пiдтримати, вiн – Президент Украiни!» – обмовився у своему iнтерв’ю влiтку 2009 року вiдомий украiнський кiнознавець Сергiй Тримбач. Так, вчорашнi опоненти Кравчука пiсля 24 серпня 1991 року першими простягнули йому руку. А iдеологiчнi супротивники досить швидко знайшли собi мiсце в апаратi нового голови новоi держави.
Вiдомо, що Леонiд Макарович не дуже любить, коли йому натякають: перший президент Украiни все ж таки не вiн, а Михайло Грушевський. На це в чудового та переконливого оратора Кравчука е маса контраргументiв. Наводити iх тут не варто, бо суть одна: Грушевський Украiну не втримав, при ньому Украiну не визнавав свiт, натомiсть Кравчук одним пiдписом розвалив радянську iмперiю, створену ще за життя Грушевського. Так само вiдомо, що Леонiд Макарович до серпня 1991 року послiдовно боровся з будь-якими проявами того, що називалося «украiнським буржуазним нацiоналiзмом», а потiм, пiсля проголошення Украiною незалежностi, у своiх iнтерв’ю почав дедалi частiше згадувати, як школярем носив потай iжу в лiси для повстанцiв, так званих «бандерiвцiв».
Але сьогоднi i в самого Кравчука дивне i неоднозначне ставлення до Украiни. Пiсля «помаранчевих» подiй осенi-зими 2004 року колишнiй голова держави почав частiше говорити: якби вiн мiг уявити та передбачити Майдан, не пiдтримав би iдею проголошення Украiною незалежностi. Важко собi уявити, що перший Президент незалежноi Украiни Леонiд Кравчук з трибуни Верховноi Ради може поставити пiд сумнiв правильнiсть свого рiшення стосовно пiдписання ним Бiловезьких угод, якi лiквiдували новiтню росiйську iмперiю – Радянський Союз. «Сьогоднi Кравчук не лише «каеться» за Бiловезьку Пущу, а й утворив громадську органiзацiю пiд назвою «Об’еднаймо Украiну», де полiтичний притулок знайшли фактично всi вiдомi iнiцiатори лiквiдацii незалежностi Украiни у Северодонецьку. Бiльше того, саме Кравчук заявив, що не виключае втрати Украiною незалежностi», – писав у 2005 роцi провiдник Киiвськоi мiськоi ОУН Богдан Червак. Сам Леонiд Макарович не раз давав зрозумiти: не таку державу вiн хотiв побудувати, не такою вiн ii бачив.
Навiть дуже поверховий погляд на постать Леонiда Кравчука дае зрозумiти всю неоднозначнiсть та непересiчнiсть цiеi особистостi