Менсфiлд-парк

Джейн Остин

Істини

Джейн Остен (1775—1817) i досi по праву вважаеться «першою ледi» англiйськоi лiтератури. Їi «романи звичаiв» пiдкоряють ось уже трете столiття щирiстю, тонким психологiзмом, iстинно англiйським гумором i е обов’язковими для вивчення в коледжах i унiверситетах Великоi Британii.

У маетку «Менсфiлд-парк», куди взято на виховання Фаннi Прайс, панують незгода та непорозумiння, користь та егоiзм. Критики називають цей роман «ярмарком марнославства» Джейн Остен. У жодному iншому творi автора немае такого неприкритого засудження матерiального пiдходу до життя, як у цьому романi.

Джейн Остен

Менсфiлд-парк

Роздiл перший

Рокiв тридцять тому мiс Марii Уорд iз Хантiнгтону, що мала всього якихось сiм тисяч фунтiв, пощастило зачарувати сера Томаса Бертрама з Менсфiлд-парку, що у графствi Нортгемптон, i таким чином здобути шляхетне звання дружини баронета, а також усi тi переваги та iхнi наслiдки, якi дае прекрасний дiм та чималий рiчний прибуток. Увесь Хантiнгтон був у захватi вiд такоi блискучоi партii; а ii дядько, адвокат, до того ж зробив усе можливе, щоб у неi нiби як стало на три тисячi фунтiв менше, нiж належить мати нареченiй вельможноi особи. Вона мала двох сестер, яких могла б ощасливити своiм успiхом; i дехто з iхнього оточення – тi, хто вважав, що старша мiс Уорд i мiс Френсiз не гiршi на вроду за мiс Марiю, – впевнено пророкували iм такий само вдалий шлюб. Але, звичайно ж, заможних чоловiкiв на свiтi не так багато, як гарненьких дiвчат, що на них заслуговують. Мiс Уорд через шiсть рокiв була змушена побратися з приятелем ii зятя, превелебним мiстером Норрiсом, прибуток якого був вельми скромним; а мiс Френсiз пощастило ще менше. Шлюб мiс Уорд насправдi виявився не таким уже й жалюгiдним; сер Томас допомiг своему приятелевi отримати посаду священика в Менсфiлдськiй парафii, i мiстер та мiсiс Норрiс почали свое подружне життя з рiчним капiталом майже в тисячу фунтiв. А мiс Френсiз вийшла замiж просто з бажання дозолити своiм родичам – i треба сказати, що це бажання справдилося якнайкраще, бо ii обранцем був флотський лейтенант без освiти, без капiталу i без зв’язкiв. Бiльш невдалого вибору годi було знайти. Сер Томас Бертрам – iз принципiв, що важили для нього не менше, нiж власна гордiсть, а також iз великодушного прагнення чинити добро всiм своiм близьким i бачити iх надiйно влаштованими в життi – був би радий допомогти сестрi ледi Бертрам; але професiя ii чоловiка була такою, що навряд чи вiн мiг стати йому в нагодi; i не встиг вiн вiднайти iнший спосiб допомогти своiм родичам, як усi стосунки мiж сестрами було повнiстю розiрвано. То стало природним наслiдком такоi поведiнки з обох бокiв, яку майже завжди спричиняе невдале замiжжя. Щоб уникнути небажаних нарiкань, мiсiс Прайс написала родичам про свiй шлюб тiльки пiсля того, як вiдбулося вiнчання. Ледi Бертрам, жiнка дуже спокiйна, легкоi та безтурботноi вдачi, ладна була залишити сестру у спокоi i бiльше не перейматися ii клопотами; та мiсiс Норрiс, неспокiйна душа, змогла вгамуватися лише тодi, коли написала Фаннi довгого листа, у якому засуджувала ii нерозважливу поведiнку й вiщувала iй усiлякi можливi лиха. Мiсiс Прайс, у свою чергу, була скривджена i розлючена, i ii вiдповiдь, сповнена гiркоi образи на обох сестер i таких зневажливих висловлювань на адресу сера Бертрама, що мiсiс Норрiс просто не могла iх не розголосити, надовго поклала край будь-яким стосункам мiж ними.

Вони жили так далеко одна вiд одноi i перебували в такому рiзному товариствi, що протягом наступних одинадцяти рокiв майже не отримували звiсток одна про одну; тому сер Томас був украй здивований, коли мiс Норрiс раптом бундючно сповiстила iх – як вона це робила час вiд часу – про те, що у Фаннi знову народилася дитина. Але наприкiнцi цих одинадцяти рокiв мiсiс Прайс бiльш не могла дозволити собi плекати почуття скривдженоi гордостi чи нехтувати родинними зв'язками, якi могли б iй хоч якось зарадити. Велика сiм'я, що невпинно зростала, чоловiк, нездатний нi до якого дiла i завжди радий випити у веселiй компанii, i прибутки, надто скромнi для задоволення всiх