Безгетьмання та останнiй гетьман Украiни
Юрiй Володимирович Сорока
Якщо замислитись, iсторiя Украiнськоi держави у XVIII сторiччi е чи не найтрагiчнiшим етапом ii розвитку. І хоч кривава борня пiд час повстань Сулими, Павлюка та Остряницi залишилась у минулому, славна Хмельниччина, сумна Чорна рада i страшна Руiна перетворилися на згадку, iсторiя Украiни продовжувала повнитися трагiчними сторiнками. тими, що були ознаменованi зникненням з мапи европейського континенту створеноi Хмельницьким держави, скасуванням Гетьманщини та покрiпаченням вiльного козацького народу росiйськими самодержцями.
Юрiй Сорока
Безгетьмання та останнiй гетьман Украiни
Вступ
Усiм нам добре вiдомо, що саме XVIII сторiччя стало для гетьманськоi Украiнськоi держави тим рубежем, який вона не змогла пережити, майже до останку розчинившись у просторах Росiйськоi iмперii. Тiеi iмперii, яка виросла з крихiтного Московського князiвства, одного з багатьох, що виникли внаслiдок руйнування Киiвськоi Русi.
Пройшовши за чотири сторiччя довгий шлях до створення Московського царства, яке уклало у 1654 роцi з Богданом Хмельницьким угоду про вiйськову спiвпрацю й оборону Украiни вiд зазiхань Речi Посполитоi, Росiя на початку 1700-х рокiв вiдчула, що межi звичайного царства надто малi для ii амбiцiй. Тепер вона перетворилась на колосальне державне утворення, з яким за територiею не могла й не може змагатися жодна з краiн свiту. І не лише за територiею, а й за темпами розбудови iмперii, вiд яких змушенi були страждати безлiч народiв, у тому числi й украiнцi. Особливо протягом саме XVIII сторiччя, тобто в епоху, коли державний устрiй патрiархального Московського царства i почав перетворюватися на iмперський.
Якщо замислитись, iсторiя Украiнськоi держави у XVIII сторiччi е чи не найтрагiчнiшим етапом ii розвитку. І хоч кривава борня пiд час повстань Сулими, Павлюка та Остряницi залишилась у минулому, славна Хмельниччина, сумна Чорна рада i страшна Руiна перетворилися на згадку, iсторiя Украiни продовжувала повнитися трагiчними сторiнками. Тими, що були ознаменованi зникненням з мапи европейського континенту створеноi Хмельницьким держави, скасуванням Гетьманщини та покрiпаченням вiльного козацького народу росiйськими самодержцями.
«Украiна пiсля бурхливих i трагiчних часiв Мазепи застигла у майже повнiй непорушностi… Десь на задвiрках Європи, мiж провiнцiйною Польщею i ще бiльш провiнцiйною Туреччиною… Всi найвизначнiшi особистостi виiхали до Петербурга чи Москви, хтось утiк до Парижа… Пiд лiнивим малоросiйським сонцем лежали цi землi непорушно, аж доки цивiлiзаторське око Катерини ІІ не звернуло на них увагу». Саме так сучаснi росiйськi публiцисти описують процеси, що вiдбулись перед 1764 роком, коли росiйська iмператриця, розумiючи, що вже немае жодного сенсу прикривати справжнiй статус Украiни дiрявим простирадлом ефемерноi автономii, просто скасувала гетьманську владу, пiдпорядковуючи собi украiнськi землi шляхом створення Другоi Малоросiйськоi колегii. Та чи насправдi все було так занедбано в украiнськiй полiтицi пiсля того, як гетьман Іван Мазепа зробив свою вiдчайдушну i трагiчну спробу вивести Украiну з-пiд панування Росiйськоi iмперii? Навряд. Хоча б тому, що до нашого часу росiйськi iсторики за звичкою натякають на тенденцii якогось незрозумiлого «зрадництва», яким вирiзнялися гетьмани Украiни вiд Богдана Хмельницького до Кирила Розумовського.
Ми не будемо робити спроб довести, що визначення «зрада» е неправильним i нелогiчним, коли воно стосуеться полiтики володаря незалежноi держави щодо iншоi держави. Про це писали, i неодноразово. Натомiсть розглянемо причини, якi дозволили Росiйськiй iмперii менш анiж за сто рокiв зробити те, що за кiлькасот рокiв не змогла вчинити влада шляхетноi Речi Посполитоi. Тобто вiдiбрати в украiнцiв гетьмана й перетворити горду Гетьманщину на безбарвну Малоросiю.
Гетьман Мазепа i його спроба спiльно з Карлом XII вивести Украiну з-пiд протекторату Москви. Наслiдки цього для Гетьманщини
Напевне, немае в iсторii Украiни гетьмана, ставлення до якого було б бiльш суперечливим, анiж ставлення до Івана Мазепи. Навiть у наш